Джеймс Мейс (1952–2004) започаткував традицію запалювати свічки пам'яті за жертвами Голодомору.

З 1981 р. на запрошення Гарвардського інституту українських студій Мейс починає допомагати Робертові Конквесту в роботі над його книгою «Жнива скорботи». Тоді ж публікує перші матеріали про Голодомор.

1986-го українська спільнота лобіює створення Комісії Конгресу США із вивчення голоду 1932-1933-го. Упродовж чотирьох років Мейс координує діяльність Комісії. Хоча він не був її членом, організацію називали Комісією Мейса. Результат роботи – тритомник на основі майже двох сотень усних свідчень очевидців про штучний голод, влаштований комністичним режимом 1932-1933-го. В Україні його перевидали 2008 року.

Джеймс Мейс написав звіт Комісії, який був затверджений Конгресом, а отже став не лише науковим, а й політичним документом. Уперше на ґрунтовній науковій базі Голодомор було визнано геноцидом. Визначили такі механізми геноциду: «максимальну конфіскацію сільськогосподарських продуктів у населення села», «обмеження виїзду селян за межі свого району», «знищення навіть тих поміркованих національних прав, які були до того».

1993-го Джеймс Мейс переїхав до України. Працював у Києво-Могилянській академії, займався політологією і дослідженням Голодомору. «Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. Не можна займатися історією Голокосту та не стати хоч би напівєвреєм, як не можна займатися історією Голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем», – писав у своїй колонці в газеті «День».

Саме Джеймс Мейс запропонував запалювати свічки в знак пам’яті за померлими від Голодомору, щоб вони освітили «майбутнє без жертв, без насильства, без жахів». 2005 року його посмертно нагороджено орденом Князя Ярослава Мудрого.

Читайте також:

Джеймс Мейс "Свічка у вікні" (День)

Джеймс Мейс "Повість про двох журналістів" (День)

Джеймс Мейс "Між двома світами" (День)

Джеймс Мейс "Cоціально-генетична спадщина геноциду і тоталітаризму в Україні та шляхи її подолання" (День)

Станіслав Кульчицький "Слово про Джеймса Мейса" (Україна Incognita)

Дмитрий Фионик "Мы с тобой одной крови" (Фокус)