Під час заходу відбудеться освячення пам’ятника духовенством УПЦ КП. Пам’ятник встановлено за підтримки Міністра культури України Євгена Нищука та Київського міського голови Віталія Кличка. Автори скульптурної композиції: Олександра Рубан, Віктор Липовка та Іван Єршов.

Час: 25 лютого, 13.00

Місце: перетин вулиць О. Теліги та Мельникова (на території Бабиного Яру)

Учасники відкриття:

Павло Розенко – Віце-прем'єр-міністр України

Віталій Кличко  – Київський міський голова

Євген Нищук – Міністр культури України

Володимир В’ятрович – Голова Українського інституту національної пам'яті

Богдан Червак – перший заступник голови Держкомтелерадіо

Сергій Кот – Голова Правління Фундації імені Олега Ольжича

Українська поетеса, публіцистка, діячка ОУН Олена Теліга присвятила своє коротке життя боротьбі за Україну. Вона народилася під Москвою, зростала й формувалася у російському середовищі, хоча батьки не цуралися свого українського походження. До Києва уперше переїхала з родиною, коли тут вирувала Українська революція. Батько Олени Іван Шовгенів очолив департамент водних, шосейних і ґрунтових доріг міністерства шляхів Української Народної Республіки, старший брат пішов добровольцем до Армії УНР.

Після поразки національно-визвольної боротьби була еміграція й активна участь у громадському, культурному й політичному житті українських емігрантів у Подєбрадах, Празі, Варшаві, Кракові. Саме в еміграції остаточно викристалізувалося українське “я” Олени Теліги, а також відбулося її становлення як літератора.

А далі почалася Друга світова війна й новий – найбільш відомий – етап у житті поетеси. У жовтні 1941 року в складі похідної групи ОУН Олена Теліга прибула до окупованого гітлерівцями Києва. Вона одразу ж береться за організацію літературного життя: очолює Спілку українських письменників і редагує літературно-мистецький альманах “Літаври”. Активна націєтворча робота оунівців йшла врозріз із політикою окупаційної німецької адміністрації. У грудні 1941-го відбулися перші арешти серед націоналістів. Олену Телігу разом із чоловіком Михайлом арештували 9 лютого 1942 року й розстріляли того ж місяця у Бабиному Яру.

Поетесу попереджали про можливий арешт, але вона навідріз відмовилася тікати з міста: «Коли поети пишуть про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюють та шлють на небезпеку інших, то як можуть самі цього не робити?... Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити».

Пам’ятник Олені Телізі встановлено на виконання Указу Президента України "Про відзначення 100-річчя від дня народження Олени Теліги” та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.02.2015 №144. А також за рішенням Оргкомітету із підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру.

Довідка:

Олена Теліга народилась 21 липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній, білорусько-українській родині Шовгенівих. 1918 року сім’я Шовгенівих переїздить до Києва. Олена навчається у жіночій гімназії.

1920 року батько і старший брат Олени опиняються в еміграції. Олена з матір’ю та молодшим братом покидають окупований більшовиками Київ 1922-го.

Із липня 1922-го родина Шовгенівих разом проживала у Подєбрадах (Чехословаччина). Тут Олена входить у середовище молодих українських поетів та інтелектуалів. Знайомиться з Леонідом Мосендзом, Євгеном Маланюком, Юрієм Дараганом, Василем Куриленком, Наталією Лівицькою-Холодною, Оксаною Лятуринською, Олегом Штулем.

Із 1923 року навчається на історико-філологічному відділенні Українського педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі. У цей період розпочалася її літературна діяльність. 1926 року Олена  виходить заміж за українського емігранта з Кубані, студента  Української господарської академії в Подєбрадах Михайла Телігу.

1929 року після смерті матері Олени подружжя переїздить до Варшави. Тут Олена Теліга вчителює і стає постійним автором редагованого Дмитром Донцовим львівського “Вістника”. Із 1939-го – у Кракові. Олена цікавиться діяльністю Організації українських націоналістів ще у Варшаві, а в Кракові вступає до ОУН(м), працює в культурній референтурі, якою керував Олег Ольжич. Готує тексти листівок та відозв, які надсилаються до України.

1941-го у складі похідної групи ОУН разом із Уласом Самчуком вирушає до окупованої нацистами України. Кінцева зупинка – Київ. Тут вона очолює Спілку письменників та редагує літературно-мистецький додаток до газети “Українське слово” – журнал “Літаври”.

Точна дата розстрілу Олени Теліги у Бабиному Яру невідома. Її соратник О. Штуль-Жданович вважав, що вона загинула 13 лютого, за іншими даними це сталося 21 лютого. Саме 21 лютого із 1992 року є днем вшанування пам’яті Олени Теліги у Бабиному Яру українською громадськістю.

Твори Олени Теліги окремими збірками були надруковані після її смерті: “Душа на сторожі” (1946), “Прапори духа” (1947), “О.Теліга: Збірник” (1977), “Полум’яні вежі” (1977).