1894, 1 грудня – народився у містечку Радимно біля Перемишля Юліан Головінський – військово-політичний діяч, сотник Української Галицької Армії, член Української військової організації та Організації українських націоналістів.

Із початком Першої світової війни Юліан вступив на службу до австрійської армії. Брав участь в українсько-польській війні 1918 – 1919 років. З лютого 1919-го командував Равською (шостою) бригадою Української Галицької Армії.

У 1920 році Юліан Головінський стає співзасновником Української військової організації (УВО). 1922 – 1924 рр. – бойовий референт, 1924 – 1926 і 1930 рр. – Крайовий командант УВО. Юліан Головінський користувався повагою та беззаперечним авторитетом серед своїх побратимів: «був це бойової вдачі старшина, а водночас вирозумілий і добрий товариш, хоч часом й гострий у словах та в поведінці, − згадував один із членів УВО Антін Вартовий. – Як я пізніше переконався, любив він риск, непотрібно – на мою думку – брав участь у бойових акціях, з’являвся на місці нераз несподівано в останній хвилі. Але любили його всі бойовики, за нього готові були в огонь і в воду…»

У червні 1930 року на Празькій конференції ОУН-УВО призначений Крайовим провідником Організації українських націоналістів (ОУН) на Західноукраїнських землях і Начальним командантом УВО.

У вересні 1930 року Юліан Головацький заарештований польською поліцією та вбитий.

1918, 1 грудня – «Західно-Українська    Народня   Республіка   заявляє   цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику  державу з  Українською  Народньою Республікою - значить заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава,  а натомісць увійти з усією територією й населенням,  як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республіку». Так починається передвступний договір, підписаний у м. Фастові між  УНР та ЗУНР про наміри об’єднатися в одну державу.

Музей-вагон "Музей на колесах" у Фастові, відкрито в грудні 2001 року. В схожому по всіх параметрах штабному вагоні, 1 грудня 1918 року підписано передвступний договір про злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.

Новопроголошена ЗУНР, аби протистояти польській інтервенції, потребувала військової допомоги. Гетьман Скоропадський пообіцяв направити до Львова корпус січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця. Проте, після зміни влади у Києві, делегація ЗУНР на чолі з Лонгином Цегельським  наприкінці листопада 1918-го прибула на переговори з Директорією. 

Були підписані протоколи про допомогу Галицькій армії озброєнням та матеріалами.

Текст передвступного договору підготував Цегельський. Підписантами документа від Директорії УНР були Володимир Винниченко, Опанас Андрієвський,  Федір Швець та Отаман Симон Петлюра, від ЗУНР –  Лонгин Цегельський та Дмитро Левицький.

В договорі задекларовано в найближчому часі об’єднатися в одну державу, з наданням ЗУНР територіальної автономії у складі УНР.  

1991, 1 грудня – відбувся Всеукраїнський референдум та вибори Президента України.

На референдум винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року?». Більшість висловилась на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90, 32%) проголосувала «За».

В один день з референдумом відбулися і вибори Президента України.

Бюлетень для голосування на референдумі 1 грудня 1991 року. Джерело: uk.wikipedia.org

До виборчого бюлетеня були включені прізвища 6 кандидатів. Усі вони підтримували ідею незалежності України.

У результаті голосування Президентом України обрано Леонід Кравчука, за якого віддали голоси 19 млн 643,6 тис. громадян (61,56% тих, хто взяв участь у голосуванні).

2013, 1 грудня – розпочалася Революція Гідності. Після брутального побиття «Беркутом» учасників Євромайдану в Києві, Україна вибухнула масовими протестами проти свавілля силовиків. Зі всієї України до столиці почали з'їзджатися люди, щоб висловити невдоволення діями влади.  О 12-30 на Майдані Незалежності розпочалося Всеукраїнське віче, на яке зібралося приблизно 500 тис. людей.

Було створено Штаб національного спротиву – координаційний центр Євромайдану, що розташовувався у Будинку профспілок. Головні вимоги штабу – відставка Кабміну, проведення позачергових виборів президента.