1924, 1 вересня (за іншими даними – 31 серпня) – помер Остап Вахнянин, громадсько-освітній діяч.

Народився 25 березня 1890-го у місті Стрий на Львівщині.

Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Підхорунжий легіону Українських січових стрільців, брав участь у боях за Львів. У 1919-му в складі Української республіканської капели  об’їхав усю Європу.

Після окупації Галичини Польщею мешкав на Закарпатті. Актор і співак Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді. Професор Ужгородської гімназії, викладав українську та німецьку мови. В лютому 1923-го заснував при гімназії Пласт, який мав великий успіх у молоді. Автор одного з перших пластових підручників на Закарпатті – «Пластовим шляхом за красою життя» (1924). Організував при Пласті хор та театральний гурток. Сформулював ідеологічне кредо Пласту: «згуртувати під свій синьо-жовтий прапор усю нашу молодь і виховати на чесних, характерних та відважних синів нашої дорогої Батьківщини, для кращого завтра нашого бідного народу».

Професор В. Комаринський вважав Остапа Вахнянина пластуном-ідеалістом: «Платню мав дуже малу, так що мусив давати приватні лекції; помимо того не переставав працювати для Пласту, не раз до пізньої ночі сидів з пластунами…».

Загинув внаслідок нещасного випадку, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

1939, 1 вересня - розпочалася, а 2 вересня 1945-го завершилася Друга світова війна – наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства.

У війні брали участь 61 країна (80% населення Землі), воєнні дії відбувалися на територіях 40 з них. До військових формувань мобілізовано 110 млн. осіб. Загальна кількість втрат становить близько 60 млн. чоловік, із них безпосередньо на фронтах загинули 27 млн.

Війну розпочала гітлерівська Німеччина, напавши на Польщу. Водночас не меншу роль у розв’язанні війни зіграв Йосиф Сталін. Підписання «Пакту про ненапад» між СРСР та Німеччиною 23 серпня 1939-го відкрило шлюзи Другої світової.

Прикметно, що Гітлер призначив дату й час нападу на Польщу (26 серпня о 04.30 ранку) ще до підписання пакту, як тільки отримав інформацію про його невідворотність. Лише несподіваний військовий альянс Британії і Польщі, оформлений 25 серпня, відтермінував війну ще на кілька днів.

СРСР вступив у війну на боці агресора, а його ідеологічна машина до самого нападу Гітлера на Радянський Союз на всі лади лаяла Англію і Францію як головних розпалювачів війни. Протягом майже двох років Сталін проводив агресивну загарбницьку політику – війна проти Фінляндії, окупація Литви, Латвії, Естонії та належних Румунії Бессарабії і Північної Буковини.

Зрештою, територіальні апетити СРСР прискорили рішення Гітлера про війну з Радянським Союзом. Навіть нацистське керівництво було шоковане, коли Молотов під час візиту до Німеччини в листопаді 1940-го вимагав: остаточного розгрому Фінляндії, датських проливів для виходу в Північне море, Південної Буковини від Румунії, включення до радянської сфери впливу Болгарії, а також Східної Туреччини, Північного Ірану, Іраку, опорних пунктів на Адріатичному морі в Югославії, опорних пунктів в Греції, у Персидському заливі, а головне – на чорноморських протоках Босфор і Дарданелли.

Більше того, Сталін сам готувався до нападу на Німеччину. Невизнання СРСР міжнародних угод та конвенцій нарівні з діями нацистів спричинили неймовірно кривавий перебіг військових дій та величезні людські втрати. Чи не половина безповоротних втрат у Другій світовій війні припадає на СРСР (27 мільйонів осіб), де людське життя повністю знецінилось ще в 1930-і роки.

Вже в листопаді 1945-го Сталін підписав таємну постанову «Про десятирічний план військового суднобудівництва на 1946-1955 рр.», за якою належало збудувати понад 3500 бойових суден. Планувалося створення 100 нових авіаційних дивізій. Але головні зусилля були скеровані на створення ядерної зброї та засобів її доставки.

Вже за рік після останніх пострілів Другої світової планета опинилися перед загрозою нових конфліктів. На щастя, все обмежилося лише «холодною війною» та локальними конфліктами за сфери впливу. Однак непокаране зло загрожує рецидивами. Чечня, Грузія, Крим та Донбас тому яскраві приклади.