1878, 10 листопада (за іншими даними – 10 вересня) у місті Олександрівськ (нині – Запоріжжя) народився Віктор Кущ, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.

Після закінчення Одеського піхотного юнкерського училища, у званні підпоручика розпочав військову кар’єру в 15-му стрілецькому полку. У складі якого пройшов російсько-японську війну 1904-1905 років.

1912-го закінчив Імператорську військову академію у Санкт-Петербурзі –   найпрестижніший на той час у Російській імперії військовий навчальний заклад.

Під час  Першої світової війни був поранений. 1916-го року отримав звання підполковника.

Коли почалася Українська революція 1917 – 1921 років, підтримав  українську державність та пішов до українського війська. З серпня 1918-го року став начальником оперативного відділу штабу 1-го Волинського корпусу Армії Української Держави. За часів Директорії був начальником організаційного відділу головного управління генерального штабу, начальником розвідувального відділу штабу Дієвої армії УНР.

З 1920-го року інтернований польською владою до українських частин, що перебували  у Тарнові й Каліші. Став одним із організаторів Українського воєнно-історичного товариства у Польщі. Редагував часопис «Табор». На шпальтах якого опублікував низку статей з військової історії України.

Помер 21 листопада 1942-го року, похований у Варшаві на православному цвинтарі Воля.