1974, 11 квітня, – в селі Демидівка Чечельницького району Вінницької області народився Борис Кифоренко, полковник, командир 121-го окремого лінейно-вузлового полку зв'язку.

Борис Кифоренко загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла так званим "зеленим коридором" на дорозі в районі с. Новокатеринівка. Під час обстрілу перебував у командиському "уазику" разом із майором Андрієм Гладковим і капітаном Олександром Світличним, що також загинули. Водієві вдалося вижити.

"Нам довелося прослужити разом лише два з половиною місяці, та за цей незначний час я переконався: настільки цілеспрямованих, грамотних та справедливих командирів раніше мені зустрічати не доводилося, - говорить про комбрига його "комісар" - заступник по роботі з особовим складом підполковник Павло Хмарський. - Як офіцер-вихователь, я був просто у захваті від нового командира! Адже, між нами говорячи, Борис Борисович перебрав на себе значну частину моєї роботи - у бригаді навіть жартували, що відтепер в частині два "замполіти"!.. Життєрадісний, перспективний офіцер, прекрасна людина - всі бачили його вже в недалекому майбутньому генералом, та й він сам, мабуть, був упевнений в тому, що стане генералом! Все обірвала російська граната в сім тридцять ранку 29 серпня під Іловайськом..."

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року.

У Бориса Кифоренка залишилися дві доньки.

Більше читайте у матеріалі "Книги пам'яті полеглих за Україну".