996 – відбулося освячення Десятинної церкви в Києві, першого кам’яного храму на Русі. За «Літописом Руським» (видавництво "Дніпро", Київ, 1990 р.), освятили храм саме 12 травня.

Десятинна церква (церква Успіння Пресвятої Богородиці) зведена протягом 989-996 років. Вона вважається першою кам’яною церквою Київської Русі. Вірогідно зведена на місці смерті християн-мучеників Феодора (Тура) Варяга та його сина Іоанна, принесених у жертву Перуну.

Для її побудови й утримання київський князь Володимир Святославович виділив десяту частину своїх прибутків, звідки й походить поширена назва храму.

«Коли ж Володимир побачив, що церкву завершено, він, увійшовши до неї, помолився богу…, – повідомляє «Літопис Руський». – А коли він помолився, то сказав так: « Осе даю церкві сій, святій Богородиці,  од маєтності своєї і од моїх городів десяту частину». І, написавши, положив він присягу в церкві сій, сказав: «Якщо се одмінить хто, – хай буде проклят». І дав він десятину Анастасові-корсунянину, і справив тоді празник великий у той день боярам, і старцям городським, і вбогим роздав багато добра».

До появи Софіївського собору Десятинна церква виконувала функції кафедрального храму. При церкві відкрили першу на Русі школу.

Повторно освячена в 1039-му за Ярослава Мудрого.

У Десятинній церкві були поховані князь Володимир та його дружина Анна, сюди ж перенесено з Вишгорода прах княгині Ольги. У роки правління Ярослава Мудрого тут також поховали посмертно охрещених братів Володимира – Ярополка й Олега.

Церква постраждала від пожежі на початку ХІ століття, а на початку ХІІ-го – від землетрусу. У 1169-му пограбована Андрієм Боголюбським, у 1203-му – Рюриком Ростиславовичем. Зруйнована під час монгольської навали 1240-го.

Відновлення церкви приписували митрополиту Петру Могилі, який в середині ХVІІ століття нібито влаштував невеличку церкву у південно-західному куті руїн. Насправді він лише законсервував залишки давнього храму, замінивши дерев’яну стіну, що закривала тильний отвір, на цегляну.

Нову кам’яну церкву збудували в 1828-1842 роках.

За радянської влади рішенням ВУЦВК від 19 серпня 1929-го її закрито та передано Інспектурі з охорони мистецтва і старовини. Богослужіння припинено 2 жовтня 1929-го. Згідно з постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 26 березня 1936-го церкву розібрано, цеглу використано для будівництва Музею історії України. Пізніше фундаменти церкви законсервували. З 2005-го тут ведуться дослідження і продовжуються дискусії щодо можливої відбудови храму.

Підготував Сергій Горобець.