1871, 12 жовтня – відчинила двері для перших учнів колегія Павла Галагана в Києві. Її засновником був нащадок козацької старшини з Лівобережної України Григорій Галаган. Меценат, громадський діяч, пропагандист кобзарського мистецтва. Він створив навчальний заклад на честь єдиного сина, який помер у 15-річному віці.

«Не вижу я другого спасения или хотя бы облегчения, как исполнить то, что представляется мне долгом, указываемым моей совестью и любовью к усопшему. – Написав Григорій Галаган у листі Михайлу Юзефовичу через два тижні після похорону. – Дело мое должно состоять в продолжении на земле того добра, которое делал бы сын мой. Он остановился на пути своего образования с полным к нему рвением и с искренней любовью к ближнему; пусть же другие, нуждающиеся в средствах, продолжают то, чего не суждено было докончить ему. Я прилагаю составленный мною проект основания общеобразовательного заведения для молодых людей, у которых недостает средств для окончания курса наук». 

Талановиту молодь шукали по маленьких містах. Колегіальна рада щороку їздила по державних гімназіях для відбору юнаків. Відбирали дітей переважно українського походження. Головним критерієм була успішність у навчанні.

1892, 12 жовтня – у селі Човниця на Волині народився математик та громадський діяч Михайло Кравчук. Завдяки його розробкам американський вчений Джон Атанасов створив перший у світі комп’ютер. «Моя любов – Україна і математика», –  говорив Михайло Кавчук своїм друзям.  

«Жодне явище у створенні математичної науки в Україні не сталося без його участи: перші українські школи, перші курси, перші університети, українська математична термінологія та наукова мова — все це творилося за активної участи Михайла Кравчука» (з характеристики на звання академіка). 1929-го понад 100 організацій запропонували його кандидатуру у дійсні члени ВУАН. Невдовзі він став наймолодшим академіком.

Радянська влада не пробачила Кравчуку відмову бути громадським обвинувачем у справі «голови Спілки Визволення України» Сергія Єфремова, який був віце-президентом ВУАН.    

Активне наукове життя та закордонні відрядження стали приводом для переслідувань. У вересні 1937-го пролунала перша критика на його адресу. З’вляються погромні статті проти Михайла Кравчука у пресі. На псевдосудилищах в Інституті математики (який був створений завдяки Кравчуку), Київській політехніці та Київському університеті учорашні товариші гнівно засудили вченого. На початку 1938-го його заарештували.  

Кравчуку інкримінували шпигунство на користь капіталістичних держав, бо знав іноземні мови. Бо листувався з «польськими запроданцями» - українськими математиками, які жили у Львові та й сам був членом Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка. Він підписав фальшиві звинувачення на свою адресу. «Я був приголомшений цими дикими обвинуваченнями, розбитий фізично нічними допитами, зокрема повним позбавленням сну протягом 11 діб, морально на мене впливали криками, стогонами катованих у сусідніх кімнатах людей. – свідчення Кравчука зі слідчої справи № 817. – Зламали остаточно погрози – у випадку відмови взяти на себе злочини – заарештувати та знищити мою сім’ю». 23 вересня протягом 30-хвилинного засідання суду вирішено долю Михайла Кравчука. Його засудили до 20 років позбавлення волі та позбавлення політичних прав на 5 років.  В останньому слові він попросив дати можливість закінчити розпочату роботу з математики.

У таборі Кравчук перебував разом зі своїм учнем Сергієм Корольовим. Після повернення з табору інженер-ракетобудівник втілить ідею вчителя про пакетований ракетний двигун.

Помер 9 березня 1942-го в Магадані. «Вже мертвого Кравчука вранці тричі бив наглядач металевою палицею, щоб той ставав до роботи», – свідчив сусід по нарах. Місце поховання математика невідомо. Лише запис у акті поховання:«Зек Кравчук М.Ф., зарыт на глубине 1,5 метра головой на запад от командировки 1250 метров на север».

До арешту вчений написав понад 180 робіт з різних галузей математики. Розробляв українську математичну термінологію. Був членом математичних товариств Німеччини, Франції, Італії. Сучасна наука послуговується формулами, політонами та осциляторами Кравчука. ЮНЕСКО визнала Михайла Кравчука видатним науковим діячем.  

Помер 9 березня 1942-го в Магадані. «Вже мертвого Кравчука вранці тричі бив наглядач металевою палицею, щоб той ставав до роботи», – свідчив сусід по нарах. Місце поховання математика невідомо. Лише запис у акті поховання:«Зек Кравчук М.Ф., зарыт на глубине 1,5 метра головой на запад от командировки 1250 метров на север».

1924, 12 жовтня - у Києві члени місцевої організації профспілки працівників народного харчування провели "зорини". Так назвали свято народження близнят у родині члена профспілки кухаря Заячківського за новими обрядами. Батьків привітав професор Канторов, який пояснив, що "омивання дітей під час хрестин - звичайна гігієнічна процедура, перетворена в релігійний культ для збагачення священиків". Батьки замість хресних "доручили своїх дітей пролетарській родині". Хлопчика назвали Марксом, а дівчинку - Вуліною (перші три літери від Володимир Ульянов-Ленін).

1957, 12 жовтня – в Мюнхені (Німеччина) радянський агент убив Лева Ребета, одного із лідерів ОУН, публіциста, ідеолога українського націоналізму.

Один із ініціаторів проголошення Акт української державності у Львові 30 червня 1941-го, заступник голови уряду Ярослава Стецька. Ув’язнений гестапо за відмову відкликати Акт, три роки перебував у концтаборі Аушвіц. Звільнившись, емігрував до Західної Німеччини.

Після війни – головний суддя Закордонних частин ОУН, голова Політичної ради ОУН, професор Українського вільного університеті в Мюнхені (в 1949-му захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація»), редактор тижневика «Український самостійник», визнаний журналіст, політолог. Автор праць «Формування української нації» (1951-1955), «Світло і тіні ОУН» (1955-1956), «Теорія нації» (1955), «Походження українців, росіян та білорусів у світлі сучасних совєтських теорій».

Радянські спецслужби полювали на Льва Ребета як на провідного теоретика та ідеолога націоналізму, офіційно вимагаючи його видачі за начебто співпрацю з нацистами. Після кількох невдалих спроб викрадення, агент КГБ Богдан Сташинський вистрілив струменем синильної кислоти прямо в обличчя. За ходом операції особисто стежив Микита Хрущов. Медики не помітили слідів хімічної речовини, відтак довгий час причиною смерті вважалася серцева недостатність. «Двійкарі» навіть підозрювали у вбивстві «бандерівців». А коли за два роки той же Богдан Сташинський таким же чином скоїть вбивство Степана Бандери, «бандерівці» запідозрили «двійкарів».

На судовому процесі Богдан Сташинський, який в 1961-му втік із СРСР у Західний Берлін, так оповідав про вбивство: «Я чекав перед будинком. Після 10-ої години я його побачив, як вій йшов від зупинки трамваю, я повернувся й пішов у напрямку будинку. Я піднявся на одні сходи вгору, до першого поверху… Ребет тримався правого боку сходів. Проходячи повз нього, я враз підняв руку і натиснув спусковий гачок пістоля, вистрілив із зброї у його напрямку і тоді пішов далі. Я помітив, що Ребет похитнувся вперед».

Лев Ребет похований у Мюнхені. У жовтні 2010-го перепохований на Личаківському кладовищі Львова.

1977, 12 жовтня – у місті Валки Харківської області народився Ольховський Андрій Олексійович - старший лейтенант (посмертно), командир взводу снайперів, 93 окремої механізованої бригади.

Загинув 29.08.2014 року під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка поруч зі ставком.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Ппідготували Наталя Слобожаніна та Сергій Горобець.