1693, 13 вересня – в Чернігові помер Лазар Баранович, церковно-політичний діяч, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський.

Викладав у Києво-Могилянській академії, а серед його учнів був майбутній гетьман Іван Мазепа. Завідував Єлецьким монастирем у Чернігові. В 1657-му висвячений на єпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського. Тривалий час виконував обов’язки місцеблюстителя Київської митрополії.

1674-го заснував друкарню при Спасо-Преображенському монастирі у Новгороді-Сіверському. Незабаром переніс її до Чернігова, де навколо друкарні утворився літературний осередок, відомий як «Чернігівські Атени». За його життя видано понад 50 книг – букварів, богослужебників, світських і релігійних творів.

У другій половині ХVІІ ст. вважався одним із найосвіченіших представників вищого українського духовенства.

Попри орієнтацію на Московську патріархію, відстоював самостійність Київської митрополії, боровся за збереження прав українського духовенства. В одному з доносів на гетьмана Дем’яна Ігнатовича (Многогрішного) цитувалися й слова Лазаря Барановича: «Треба нам того, щоб у нас, у Малій Росії, й нога московська не постояла, а коли великий государ не виведе своїх ратних людей із міст, гетьман хоча й сам пропаде, та й Московське царство погубить, як вогонь: і запалену річ спалить, і сам вигасне».