1897, 14 березня – у селі Яблунів на Івано-Франківщині народився Василь Атаманюк (псевдо  Василь Яблуненко), поет, перекладач, жертва сталінських репресій.

Походив з бідної селянської родини. Пройшов військовий вишкіл разом із українськими січовими стрільцями. В роки Української революції 1917-1921 років жив у Катеринославі, де працював у редакції газети «Боротьба» та завідувачем трудової школи. Входив до партії боротьбистів. 1922-го він переїхав до Києва і увійшов до літературного об’єднання «Західна Україна».

Василь Атаманюк-Яблуненко видав близько десятка збірок віршів та творів для дітей, перша з яких «Як сурми заграли до бою» вийшла 1916-го року. Повісті   «Тяжкі роки» (1930 рік), «Батіг і багнет» і «Крізь кривду і кров» (обидві датовані 1932 роком) були останніми. Атаманюк  укладав антології, протягом 1923 – 1931 видав шість книг різної тематики –  «Нова єврейська поезія», «Сатира і гумор», «Літературні пародії», «Антологія західноукраїнської поезії» у трьох томах.

Січовий стрілець Василь Атаманюк. Фото: nemaloknig.info.

31 січня 1933-го Василя Атаманюка заарештували радянські спецслужби у справі Укрїнської військової організації. Поету інкримінували керівництво київським осередком УВО (начебто він діяв під прикриттям літературної організації «Західна Україна») та звинуватили в «контрреволюційній діяльності, спрямованій на знищення радянської влади й відновлення української буржуазно-демократичної республіки».

1 жовтня того ж року його засудили до 5 років ув’язнення. Покарання відбував у Карлазі (Карагандинський виправно-трудовий табір) та на Соловках. 1 березня 1935-го він звернувся із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС у Москві. «Після арешту неймовірними зусиллями деяких слідчих, які знущалися наді мною, – писав у зверненні Атаманюк, – били, двадцять діб не дозволяли спати і лягати, заставляли безперервно бігати, загрожували різними тортурами… Мене довели до безвольного несвідомого стану, і я вимушений був зізнатися під диктування в неіснуючих злочинах». 1937-го він надіслав прохання про помилування до Йосипа Сталіна.

9 жовтня 1937 року особлива трійка НКВС засудила Василя Атаманюка до розстрілу.  Прах поета покоїться в урочищі Сандармох.

«Одлетів як лист…»

...Одцвіли вже сади одшуміла вода

Затуманились хвилі –

Був у мене один що мене б і згадав

Може б часом згадав –

Але він – у могилі

Одлетів я мов лист наче човен одбивсь

Заблукався як вітер

І забув де ходив розгубив що любив –

Наче вихлюпав з відер…

1914, 14 березня - льотчик Петро Нестеров здійснив перший авіапереліт з Києва до Одеси.

1923, 14 березня - Рада Послів держав Антанти ухвалила остаточне рішення про приєднання Східної Галичини й Західної Волині до Польщі.

1986, 14 березня – у с. Ходорівці Хмельницької області  народився Наглюк Роман Миколайович - капітан, заступник командира роти з озброєння, санітарний інструктор, 24 ОМБр.  

Загинув 04.08.2014 у Луганській області, Лутугинському районі, с. Волнухине у бою під час ворожого нічного обстрілу з РСЗВ "Град". Осколок від снаряду пробив БМП, в якому Роман знаходився без бронежилета, і влучив йому прямо в серце.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) Указ Президента України №26/2015 від 22 січня 2015 року

- За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Підготувала Наталя Слобожаніна.