1800, 15 березня – на Львівщині народився Федір Яхимович, художник-портретист, пейзажист, іконописець, автор театральних декорацій та мініатюр на слоновій кістці. Після смерті батьків він пішки дійшов зі Львова до Відня, де його брат вивчав медицину. Сталося це 1819-го. За прикладом брата Федір Яхимович також почав студіювати медицину, але згодом вирішив займатися малярством. Вився цьому у Віденській академії мистецтв, після закінчення якої займався театральним малярством. Почав працювати у Карльс-Театрі декоратором, а з 1851-го протягом двадцяти років творив у цісарській опері. Його декорації до «Трубадура» використовують і донині.

Також Яхимович писав ікони для іконостасів.

1911, 15 береня – на Івано-Франківщині у вчительській родині народився Богдан Стебельський, художник - графік, мистецтвознавець, редактор та засновник українських періодичних видань, автор наукових праць та ессе, активний діяч Спілки української молоді. Малярству вчився у Краківській академії мистецтв.

На канікулах у складі студентських етнографічних експедицій досліджував Лемківщину. Під керівництвом Володимира Кубійовича студенти відкривали для себе народне мистецтво. Після знайомства з Юрієм Липою та Дмитром Донцовим, Стебельський захопився філософією та ідеологією націоналізму.

У цей час він увійшов до мистецького об’єднання «Зарево», протягом декількох років очолював його. Молоді митці організовували щорічні виставки своїх творів у приміщенні «Просвіти».

Стебельський був прихильником ОУН, за що 1939-го польска поліція запроторила його на півроку до в’язниці. Після повернення з в’язниці він вчителював, став директором мистецько-промислової школи у Яворові. У червні 1941-го року за націоналістичну діяльність Стебельський знову потрапив за грати. Цього разу його відправили до Львова, але завдяки клопотанням Володимира Кубійовича невдовзі відпустили.

Богдан Стебельський (праворуч) та Ярослав Стецько. Фото: kalusz.io.ua

Після Другої світової війни виїхав спочатку до Німеччини, потім до Канади. У січні 1947-го у Мюнхені відбулася «Мистецька виставка переміщених осіб», серед виставлених було чимало робіт українських авторів. Тоді ж відбувся з’їзд українських митців, на якому вони заснували Українську спілку образотворчих митців. З’їзд ухвалив резолюцію, співавтором якої був Стебельський. «На українських митців, що знаходяться на еміграції, – йшлося в резолюції,– лягає завдання зберігати і продовжувати розвивати українське національне мистецтво… Репрезентувати українську культуру перед чужинцями».

Графіка Богдана Стебельського.

В Українському вільному університеті він здобув ступінь доктора філософії, редагував газету «Гомін України».

На еміграції входив до Головної управи ліґи визволення України, очолював Асоціацію діячів української культури, НТШ у Канаді,  був один із рганізаторів Спілки української молоді, викладав на курсах українознавства імені Юрія Липи.

Помер Богдан Стебельський 27 липня 1994-го у Торонто.

1939, 15 березня – Карпатська Україна проголосила незалежність.

Після Першої світової війни територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938-го року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд. Для захисту краю  в Хусті була створена Організація народної оборони «Карпатська Січ». В ніч на 14 березня 1939-го року на Карпатську Україну напала Угорщина.

Воїни Карпатської Січі. Фото: dazo.gov.ua.

15 березня 1939-го розпочалося перше засідання Сойму Карпатської України, на якому проголошено незалежність та прийнято Конституцію.  Державною мовою ставала українська.

Затверджено державний герб-тризуб Володимира Великого у сполученні з гербом Закарпаття (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі й тризуб із хрестом), синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна».

Герб Карпатської України. 1939. Фото: uk.wikipedia.org

Таємним голосуванням Сойм Карпатської України обрав першим президентом держави Августина Волошина, а прем’єр-міністром Юліана Ревая.

Августин Волошин (1874 – 1945). Президент Карпатської України. Фото: uk.wikipedia.org

Відстоювала незалежність своєї держави Карпатська Січ, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами.

Добровольці Карпатської Січі. Початок березня 1939. Фото: www.istpravda.com.ua.

Добровольці Карпатської Січі на день затримати агресора, проте під вечір столицю Карпатської України захопили угорці. Наступного дня – Рахів, 18 березня – останній пункт оборони січовиків Воловець. Окремі підрозділи продовжували боротьбу протягом двох тижнів. Президент Волошин та уряд змушені були виїхати за кордон.

Підготувала Наталя Слобожаніна.