1825, 2 липня – в селі Бугаївка на Харківщині народився Володимир Степанович Александров, поет, фольклорист, доктор медицини.

Син сільського священика, закінчив медичний факультет Харківського університету. В 29 років став доктором медицини. Однак відсутність коштів на придбання приватної практики спрямувала його на шлях військового медика. Пізніше обіймав посаду харківського міського лікаря. Але знову повернувся в армію, дослужився до генеральського чина.

Його оселя в Харкові стала своєрідним українським культурним центром. Стіни кабінету прикрашали картини українських письменників, в родині спілкувалися лише українською. Чудово декламував вірші і добре співав (ще й акомпанував собі на бандурі), збирав етнографічний матеріал, опрацьовував фольклорні мелодії, а в домашньому театрі (розвага дітлахів) ставили вистави самого Александрова. Відзначився і як перекладач, уклав «Народний пісенник із найкращих українських пісень».

Деякі поезії Володимира Александрова стали популярними романсами:

Ти несись, мій спів, з мольбою,

В небо відлітай.

І на тихую розмову

Вийди, мила, в гай.

А в гаю гримить, стихає

Пісня солов’я,

Тож він милу викликає,

Молить, як і я.

Помер 10 січня 1894-го у Харкові.

Сергій Горобець.