1983, 20 липня – у місті Дядьково Брянської області РФ народився Чигринов Дмитро Вікторович  - старший лейтенант, заступник командира роти з озброєння, 25 ОПДБр.

Загинув у бою 12.08.2014 р. під час мінометного обстрілу поблизу м. Вуглегірськ Донецької області.

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року,  нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

1990, 20 липня в Єревані помер Сергій Параджанов, видатний режисер, автор фільму «Тіні забутих предків»

10 фактів із життя Сергія Параджанова

1.   Народився у Тифлісі, столиці Грузії, в родині антиквара. Батько так і не пробачив сину, що той не продовжив династію. Хоча, коли Сергій Параджанов залишався без роботи і грошей, підробляв скуповуванням антикваріату.
 

2.   Середню школу закінчив лише з двома «п’ятірками» — з малювання і природознавства. Вступив до Тбіліського інституту інженерів залізничного транспорту, але через рік кинув його і вступив одночасно на вокальний факультет Тбіліської консерваторії і в хореографічне училище при оперному театрі. Після війни здав іспити на режисерський факультет ВГІКу. Учителем Параджанова був український режисер Олександр Довженко.
 

3.   Довгий час Сергій Параджанов жив у Києві та працював на кіностудії Довженка. Тут він зняв  фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (1957); «Перший хлопець» (1958), «Українська рапсодія»(1961); «Квітка на камені» (1962), «Київські фрески» (1966). А в 1964 р.— знамениті «Тіні забутих предків».
 

4.   Фільм «Тіні забутих предків» отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у двадцять одній країні.
 

5.      Презентація фільму «Тіні забутих предків», яка відбулася 4 вересня 1965 р., за часів Брєжнєва стала першою в Україні публічною акцією захисту прав людини. Параджанов  підтримав учасників акції – Івана Дзюбу, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола. Упродовж 1965-1966 рр. він, поряд з іншими українськими інтелектуалами, підписував численні листи на захист дисидентів.
 

6.      Сергія Параджанова заарештували в 1973 р. й засудили на 5 років суворого режиму. Офіційно – за гомосексуалізм, хоча у вироку були статті і «за спекуляцію», і «за український націоналізм». «Жертвою насильства» назвався «член КПРС» Воробйов. Він єдиний погодився свідчити в суді проти Параджанова. Інша «жертва» – архітектор Михайло Сенін – після розмови в київському КГБ просто перерізав собі вени.
 
 
7.    Про долю Параджанова клопоталися муза Маяковського Ліля Брік, якій було вже за вісімдесят, та поет Луї Арагон. У Франції було створено Комітет порятунку Параджанова.
 

8.      Після звільнення Параджанову фактично заборонили знімати. У відчаї він надіслав телеграму: «Москва. Кремль. Косигіну. Оскільки я єдиний безробітний кінорежисер в Радянському Союзі, переконливо прошу відпустити мене голим через радянсько-іранський кордон, можливо, стану засновником іранського кіно. Параджанов».
 

9.   Параджанов обожнював постановочні жарти та різні містифікації. Якось він влаштував власний похорон: прилаштувавши свій портрет на капот лімузина. Сам першим ішов за машиною, щиро оплакуючи «геніального режисера».
 

10. Сергій Параджанов був хворий на цукровий діабет та рак легенів. Помер у Єревані, так і не закінчивши автобіографічної стрічки «Сповідь». Похований у Пантеоні велетів вірменського духу. Дружина Параджанова Світлана Щербатюк та його син Сурен живуть у Києві.
 

Наталка Позняк-Хоменко