1917, 21 (8) квітня – в Києві завершив роботу Всеукраїнський національний конгрес. Було обрано новий склад Центральної Ради, що засвідчило завершення організаційного етапу Української революції.

Третього дня робота Всеукраїнського національного конгресу відновилася о 12.30 і була присвячена виборам до Центральної Ради.

На трибуну виходить Михайло Грушевський, який «говорить, що хоча ЦР мала признання з усіх сторін, але вона була зложена спочатку тільки з представників київських організацій. Делегатами з місць поповнювалася несистематично, тому тепер повинна бути реорганізована. Нова Центральна Рада повинна бути центром українського політичного життя…».

Почали з виборів голови, на що загал реагував вигуками: «Маємо голову», «Батько Грушевський наш голова», «В нас голова є і буде – Грушевський». Втім, Михайло Грушевській наполіг на формальній процедурі і за підсумками таємного голосування був обраний майже одностайно – 588 голосів із 593-х, що взяли участь у виборах.

Заступниками голови обрані Володимир Винниченко і Сергій Єфремов. Загалом до складу Центральної Ради конгрес обрав 115 депутатів, 60 з яких делегували вісім українських губерній і великі міста.

Як згадував Микола Галаган: «З надзвичайним піднесенням, що моментами переходило в ентузіазм, тисяча голосів в залі і на хорах співала: «Ще не вмерла Україна» та натхненно гукала «Слава!». Людина найбільш зрівноважена й із найміцнішими нервами не могла в той час лишитись спокійною. Я раніше ніколи не бачив подібного масового ентузіастичного прояву українцями національного почуття і готовності до чину».

Того ж вечора, о 22.30, Центральна Рада провела перше засідання у новому складі, яке тривало до першої години ночі. На ньому було сформовано виконавчий орган – Комітет Центральної Ради із 20 осіб (пізніше дістав назву Мала Рада).

Сергій Горобець