1806, 22 лютого – на Полтавщині у родині дрібного поміщика народився Левко Боровиковський, перший поет-романтик, етнограф, філолог. У своїй поезії він звернувся до історичної тематики та жанру балади.

Закінчив етико-філологічне відділення філософського факультету Харківського університету. Протягом 1831-1837 років викладав історію, географію та латинську мову у Курській гімназії. У цей час він написав більшість творів (20 українських віршових балад, 20 російськомовних притчевих оповідань, 600 віршових «байок і прибаюток. За життя письменника були опубліковані 177 його байок – «Байки и прибаютки Левка Боровиковского» (1852), поезії українською та російською мовами, балади, переклади творів Олександра Пушкіна й Адама Міцкевича.  Він працював над словником української мови.

Помер Левко Боровиковський у грудні 1889-го у селі Мелюшки на Полтавщині.

1836, 22 лютого – на Івано-Франківщині у родині дяка народився Порфирій Бажанський, священик УГКЦ, композитор, фольклорист. Потрапив до Книги рекордів України за записані протягом життя понад 4 тис. українських народних мелодій.

Змалку батько прилучив сина до церковного співу, навчив його нотної грамоти. Рано втративши батьків, Порфирій Бажанський деякий час жив у старшої сестри.

У 16 років він склав іспити на народного вчителя і почав працювати в с.Лючі Косівського району. Через рік пішов на навчання до Бучацькій гімназії. Там став одним з кращих учнів. Потому продовжив навчання у Станіславській гімназії, де опанував скрипку, гітару та флейту.

Тут він познайомився з Ізидором Воробкевичем – фахівцем із хорового мистецтва, який викладав гармонію. Бажанський брав участь в учнівських музичних гуртках, співав у хорі, на різних вечірках і весіллях. 1865-го закінчив Львівську духовну семінарію.

Під час навчання в семінарії з’явилися перші музичні композиції Бажанського – чоловічий хор «Прожий милі життя хвилі» на власний текст, «Серенада» для чоловічого хору і оркестру, «Іже херувими» на 4 голоси, підручник «Школа ірмологійного пінія». Водночас із навчанням він викладав у Ставропігійській бурсі та був диригентом хору. По завершенні навчання служив парохом.

В особистому житті о. Бажанський пережив втрату дружини, яка померла від тифу. Дворічну донечку Ольгу-Олександру йому доводилося піднімати самотужки. Згодом Олеся Бажанська (в заміжжі Озаркевич) стане відомою громадською діячкою, однією із засновниць товариства «Боян» у Львові, відомою поетесою.

Помер Порфирій Бажанський 29 грудня 1920 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

1938, 22 лютого – у селі Бородаївка на Дніпропетровщині народився Олександр Григоренко, поет, шістдесятник.

Підготувала Наталя Слобожаніна.