1920, 25 серпня – завершилася Варшавська битва, в якій польські війська за підтримки українських загонів отримали перемогу над Червоною армією.

Варшавська битва (її ще називають «Диво на Віслі») тривала 13-25 серпня 1920 р. і стала вирішальною битвою радянсько-польської війни 1919-1921 рр. Завдяки перемозі Польська республіка змогла відстояти свою незалежність. Союзником поляків у цій битві виступили військові з’єднання УНР.

21 квітня 1920 р. уряди УНР та Польщі уклали угоду про створення єдиного антибільшовицького фронту. Перші успіхи (звільнення Житомира, Бердичева, Козятина, Києва) внаслідок стратегічних прорахунків змінилися серією поразок. У серпні більшовицькі війська Михайла Тухачевського наблизилися до Варшави.

У боротьбі з Червоною армією важливу роль зіграли українці. Зокрема морська піхота контр-адмірала Михайла Білинського і 6-а дивізія УНР генерала Марка Безручка під Замостям 12 днів витримували атаки 1-ї кінної армії Семена Будьонного, що рухалась у тил контратакуючим дивізіям поляків.

Під Варшавою більшовицький похід на Берлін та Париж зазнав краху, а з ним – і мрії про світову революцію. Втрати Червоної армії у Варшавській битві оцінюють у 25 тисяч убитими і 60 тисяч полоненими. Польща втратила 4,5 тисячі солдат.

У подальшому поляки уклали 9 листопада 1920 р. перемир’я з більшовиками, залишивши своїх союзників напризволяще. 35-тисячне українське військо було роззброєне та інтерноване до польських таборів.

1939, 25 серпня – у селі Петрушині на Чернігівщині народився Володимир Григорович Дрозд, письменник, перший головний редактор журналу «Київ» (1983-1985).

«Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став працювати в районній газеті, закінчив Київський університет. Першу книжку оповідань та новел «Люблю сині зорі» видав у 19 років, тоді ж був прийнятий до Спілки письменників України. Серед найбільш відомих творів Володимира Дрозда – «Катастрофа» (1969), «Спектакль» (1985), «Пришестя» (1996).

Не боявся писати про негативні явища радянської доби, через що мав проблеми з виданням творів. «Згадаю, як розпинали мене за того ж «Білого коня Шептала», щасливим випадком надрукованого у львівському часописі «Жовтень», у цьому ж таки кабінеті, – стає і гидко, і страшно. Або безкінечну низку принижень навколо «Вовкулаки», «Катастрофи», «Ирію», «Спектаклю», та хіба тільки навколо них..., – писав Володимир Дрозд на рубежі століть (на той час – заступник голови Спілки письменників України) про колишні тоталітарні часи. – Або згадаєш редактора, цензора у самім собі, навіть коли ти за своїм письмовим столом і пишеш для вічності, до шухляди, а не для заробітку… Або згадаєш про принизливу штовханину письменників у цих же кабінетах навколо нагород, видань, звань, закордонних поїздок…Ні, не хочу я повертатися у минуле попри усю незатишність існування у часі теперішньому».

Вершиною його творчості стала незавершена багатотомна епопея «Листя землі: Книга даль і днів минущих» – справжня енциклопедія історії рідного краю за останні більш як сто років, побудована виключно на записаних автором спогадах жителів Чернігівщини та Київщини. Саме за «Листя землі» Володимир Дрозд був відзначений Шевченківською премією в 1992 р.

Помер 23 жовтня 2003 р. в Києві.

1968, 25 серпня – в центрі Москви, на Червоній площі, семеро радянських дисидентів провели сидячу демонстрацію проти введення військ у Чехословаччину.

Акція розпочалася о 12-й годині, коли вісім протестувальників – Костянтин Бабицький, Лариса Богораз, Наталія Горбаневська, Вадим Делоне, Володимир Дремлюга, Павло Літвінов, Віктор Файнберг і Тетяна Баєва розгорнули плакати: «За вашу і нашу свободу!», «Ганьба окупантам!», «Руки геть від ЧРСР!».

За кілька хвилин усі були заарештовані. За «поширення наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський суспільний і державний лад» та за «групові дії, що грубо порушують громадський порядок» Делоне і Дремлюга були ув’язнені, Бабицький, Богораз і Литвинов – відправлені на заслання, Файнберг і Горбаневська – потрапили до психіатричних лікарень для примусово лікування. Баєву ж умовили заявити, що вона випадково опинилася у цій компанії, і її відпустили.

У 2008-му уряд Чехії нагородив учасників цієї демонстрації.

Прикметно, що подібна спроба відзначити річницю окупації Чехословаччини 45 років по тому, 25 серпня 2013-го, так само миттєво була припинена. В акції взяла участь поетеса і правозахисниця Наталія Горбаневська.