1709, 25 травня – російські війська зруйнували Чортомлицьку Січ, засновану козаками влітку 1652-го на правому березі Чортомлицького рукава Дніпра (біля села Капулівка на Дніпровщині) на острові Чортомлик (або Базавлук).

З початком Північної війни (1700-1721 років) російська влада залучала запорожців до бойових дій проти шведів. Після козацької ради, що відбулася в березні 1709-го кілька тисяч запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком приєдналися до гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ.

За наказом російського царя Петра І була споряджена каральна експедиція під командуванням полковника Яковлєвим. Пізніше до нього приєднався компанійський полковник Гнат Галаган, який добре знав навколишню місцевість.

Московське військо нищило козацькі містечка й села, вирізало козацьку залогу в Переволочні. Захопити Січ сходу не вдалося, відтак її облога тривала понад 10 днів.

25 травня 1709-го козаки на човнах відступили вниз по Дніпру. Галаган, апелюючи до «царського слова» пообіцяв, що тих, хто здасться в полон не стратять. Тому важкопоранених козаків залишили на острові. Однак московіти не дотримали обіцянки. Стратили 156 полонених, зруйнували січову фортецю, спалили всі будівлі. Потім ворожі загони спустилися по Дніпру, знищуючи навіть тих козаків, які займалися промислами і у військових діях участі не брали.

Кошовий Степаненко у листі до гетьмана Івана Скоропадського так описував звірства московських загонів: «…по Галагановій та московській присязі товариству нашому голови обдирали, шиї на плахах рубали, вішали й інші тиранські смерті завдавали, яких і в поганстві, за стародавніх мучителів, не водилося: мертвих із домовин багатьох, не тільки тих, хто з товариства, але й мертвих ченців відкопували, голови їм відтинали, шкіру здирали й вішали».

Запорожці, яким пощастило врятуватися, заснували Кам’янську Січ. А  1712-го року переселилися на землі Кримського ханства.

1891, 25 травня – в селі Загаття на Закарпатті народився Адальберт Ерделі, художник, педагог, один із основоположників закарпатської школи живопису.

Адальберт Ерделі (1891 – 1955). Фото: esu.com.ua.

Засновник Ужгородської публічної школи малювання (1927), один із ініціаторів відкриття і перший директор Ужгородського художнього училища (1946).

Працював переважно в жанрах портрету, пейзажу, натюрморту.

Адальберт Ерделі. Хутір. 1930-ті. Фото: arthuss.kiev.ua.

До останнього залишався вірним своїй Батьківщині, «землі без імені», хоча міг легко досягти всесвітньої слави за кордоном: «Не хочу звідси нікуди виїжджати. Бо дуже люблю ці гори, цих добрих і бідних людей».

 Після приєднання Закарпаття до СРСР зазнавав цькувань і безпідставної критики. «Закарпатська правда» назвала його «буржуазним естетом, який продовжує спотворювати портрети радянських людей».

Адальберт Ерделі. Портрет дівчини із села Добронь. Фото: storinka-m.kiev.ua.

За ним завжди зітхали багаті красуні. Але саме з жінками пов’язані найбільші таємниці митця. Лише перед смертю оформив відносини зі своєю колишньою натурницею Магдалиною. З якою прожив два десятиліття і яка була молодшою за нього на 25 років.

Помер в Ужгороді в 1955-му.

1926, 25 травня  – у Парижі вбито Симона Петлюру.

- Це тобі за вбивства! Це тобі за погроми! - вигукує Самуїл Шварцбард. О 14:12 25 травня 1926 року він перестрів біля ятки з книгами Головного отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюру. Випускає в того сім куль з револьвера.

Через 20 хвилин Петлюра помирає в шпиталі на вул. Сен-Жермен. Нападника затримують. На слідстві він говорить, що здійснив замах як акт помсти за єврейські погроми під час революції в Україні 1917-1921 років. Буцімто, Симон Петлюра як керівник УНР не вжив належних заходів, аби зупинити напади.

Припускають, що Шварцбард був агентом Об'єднаного державного політичного управління – карального органу Радянської Росії. Його руками Кремль ліквідував небезпечного для себе лідера українського визвольного руху. Тим паче, що за 11 днів до цього до влади в Польщі в результаті військового перевороту повернувся маршалок Юзеф Пілсудський – давній приятель і союзник Петлюри. У політичних колах заговорили про можливість відновлення польсько-українського військового союзу для боротьби проти Москви.

Похорони Симона Петлюри в Парижі. Фото: gazeta-nd.com.ua

Суд присяжних виправдав вбивцю. Після чого Сергій Єфремов записав у щоденнику 27 жовтня 1927-го: «Чисту людину зробили погромником, а убійника – героєм… Вийшла, звісно, обурлива кривда, якої без сорому і здумати не можна, якої не зрозуміти ніколи людям, що знали і замордованого, і його діла».

Підготував Сергій Горобець