1876, 25 жовтня – у станиці Охтирська на Кубані народився Кузьма Безкровний – громадсько-політичний діяч, економіст.

 Через активну громадянську позицію молодий Кузьма був висланий за межі Кубані. Освіту отримав у Харкові, де закінчив Вищі комерційні курси та став одним із засновників та директорів Українського кредитного товариства. На Кубані був відомий як один із лідерів кооперативного руху, засновник кредитних спілок, які об’єднав у Центральний кооперативний банк.

Кузьма Безкровний був водночас активним українським громадсько-політичним діячем на Кубані. Прагнучи дати своїм дітям освіту рідною мовою, Кузьма Безкровний відправив їх навчатися до української гімназії в Галичині. А вже 1917 року за його ініціативою на Кубані засновано першу українську гімназію.

У роки національно-визвольних змагань Кузьма Безкровний був одним із ініціаторів створення Кубанської Народної Республіки і проголошення її конституції. Палко відстоював об’єднання Кубані й України. «Це був найбільший кубанський тоді політик, українець із кості і крові, але дуже обережний і маломовний, − писав у спогадах останній прем’єр уряду Кубанської Народної Республіки Василь Іванис. – Це був великий насамперед українець, а потім козак шляхетної крові».

Із 1920-го року Кузьма Безкровний жив і працював на еміграції у Чехословаччині. Видавав часопис «Кубанський край». Помер 6 грудня 1937 року у Празі.

1878, 25 жовтня – в місті Радом (сучасна Польща) народився Костянтин Феофанович Лебединцев, вчений, математик.

Походив із учительської сім’ї, яка незабаром переїхала до Києва. Навчався в 2-й Київській гімназії, закінчив фізико-математичне відділення Київського університету Св. Володимира.

Надалі працював викладачем математики, розробив новий метод навчання, який згодом назвав конкретно-індуктивним. Член Київського фізико-математичного товариства. Виступав проти покарань та залякування учнів. За свої ліберальні погляди зазнав переслідувань з боку влади і не міг влаштуватися на роботу, через що змушений був переїхати до Москви і в 1909-1917 роках викладав у одному з кращих приватних навчальних закладів – гімназії Кирпичникової.

В 1919-му повернувся в Київ. Викладав у Київському інститут народної освіти, брав активну участь у роботі Наркомпросу УСРР.

Автор численних наукових робіт. Його фундаментальна праця «Вступ до сучасної методики математики» (1925) стала першим вітчизняним нарисом з методики викладання математики. Створив першу програму для української трудової школи, яка базувалася на принципі свідомого й міцного засвоєння матеріалу, враховувала вікові особливості учнів. Підготував ряд новаторських за своїм змістом підручників і задачників, за якими навчалися декілька поколінь українських школярів і які отримали визнання за кордоном (підручники з алгебри перекладені на польську та німецькі мови).

Помер 25 вересня 1925-го в Києві.