1840, 26 квітня – у Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.

Останній приписував собі славу відкриття Шевченка-поета, оповідаючи, як замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки.

Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.

До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

Форзац першого видання «Кобзаря»

Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Кількість сторінок різнилася від 106 до 116-ти. Це пов’язано з тим, що в друкарні в деяких примірниках відновили вилучений цензором текст. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.

«Багато праці коштувало мені умовити Шевченка», – згадував Мартос. Натомість Михайло Лазаревський наводив слова поета: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду».

Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.

Сьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги.

Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.

Підготував Сергій Горобець.

1986, 26 квітня – сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

1966, 26 квітня – у місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області народився Лізвінський Валерій Іванович – майор (посмертно), помічник командира батальйону з оперативного забезпечення, 3 батальйону, 80 окремої аеромобільної бригади.

Загинув 20.01.2015 р. під час оборони аеропорту Донецька. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Похований 22 лютого 2015 р. на Алеї слави міського кладовища.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

- За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського»

1982, 26 квітня – у місті Донецьк народився  Василенко Святослав Вікторович – підполковник (посмертно), заступник командира частини з виховної роботи, 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ.

Загинув 9 лютого 2015 р. коли виїхавши на УАЗі в Дебальцеве попав під обстріл поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область).

В УАЗі також знаходились полковник С. Циганок (загинув), молодший сержант А. Макаренко (загинув), підполковник А. Музика (загинув) та полковник І. Павлов (загинув).

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).