1648, 26 травня – 15-тисячне військо Богдана Хмельницького спільно з кримськими татарами розгромили польську армію Миколи Потоцького під Корсунем.

Навесні 1648-го на українських землях спалахнуло повстання проти польського панування. Річ Посполита на переговорах з козацькою верхівкою відкинула всі їхні пропозиції і відрядила каральну експедицію для придушення повстання. Однак шляхтичі недооцінили силу селянсько-козацького війська і зазнали розгрому під Жовтими Водами.

Поляки відступили до Корсуня, де до них приєдналися основні сили Миколи Потоцького та Мартина Калиновського. 25 травня армія Хмельницького і татарські загони переправилися через Рось (козаки за один день насипали греблю, загативши річку, чим значно спростили переправу) і увійшли до Корсуня. Поляки не прийняли битви. Вони підпалили місто і почали відступати.

Гетьман дізнався про наміри противника і відрізав дорогу до Богуслава. 26 травня польське військо потрапило в ретельно підготовлену пастку і за 4 години було повністю розгромлене.  Більшість солдатів загинула в бою, а решта разом з командирами потрапили в полон. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі чоловік.

Заманив поляків у болото розвідник Богдана Хмельницького Тимофій Зарудний, який видав себе за провідника. Саме його називають прототипом легендарного Івана Сусаніна.

Перемога під Корсунем дозволила знищити військові сили поляків на українських землях та широко розгорнути національно-визвольну боротьбу. Сучасники оцінювали становище Речі Посполитої як катастрофічне: «Оскільки жодна сила вже не стояла на перешкоді, татари і козаки вдерлись аж під Білу Церкву… могли загрожувати навіть Кракову і Варшаві, не зустрічаючи опору. Бо такий страх запанував, що всі думали більше про втечу, ніж про оборону».

1953, 26 травня – в Особливому таборі №2 («Горлаг»), що в Норильську розпочалось повстання політичних в’язнів. Воно було наймасовішим і найтривалішим в історії ГУЛАГу. В ньому брали участь усі відділення «Горлагу» і два відділення «Норильлагу», а загальна кількість повсталих становила понад 16 тис. осіб. Більшість з них були українцями, засудженими переважно за «націоналізм» до 25 років.

26 травня охорона вкотре обстріляла житлові блоки. Декількох людей було вбито, що викликало масове невдоволення в’язнів. Вони припинили роботу та заявили про непокору табірній адміністрації. Були створені комітети самоуправління, які оголосили вимоги протестуючих. Декілька тижнів учасники протестів не пускали через прохідні наглядачів, писали та розповсюджували листівки, на будинках вішали плакати з вимогами.

Протокол огляду місця події в Горлагу. Державний архів РФ. Фото: glavred.info.

У липні під страхом розстрілу на роботу змушені були вийти в’язні декількох зон. Найдовше протрималась 3-тя зона, яка чинила опір до 4 серпня 1953-го. Придушили опір озброєні солдати, які на декількох вантажівках заїхали на територію зони та відкрили вогонь.

За радянськими офіційними даними під час Норильського повстання загинуло 150 в’язнів, понад 350 відправили до в’язниць, частину каторжан перевели в концтабори до Магадану.

Підготував Сергій Горобець.