Офіційний веб-сайт УІНП

ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"

ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"

СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"

26 вересня

1832, 26 вересня – у Харкові народився Петро Сокальський, композитор, фольклорист, громадський діяч.

 

Закінчив природничий факультет Харківського університету, магістр з хімії. Ще з дитинства вмів грати на багатьох музичних інструментах. У подальшому любов до музики взяла гору, тож деякий час навчався в Петербурзькій консерваторії, яку полишив через від’їзд до Одеси.

 

1864-го заснував Товариство аматорів музики в Одесі і музичну школу при ньому. Записував народні пісні, вважаючи, що “вивчення історії не дає нам права втрачати самоповагу і відмовлятися та відступати від власного минулого”.

 

Автор опер “Мазепа” (1859), “Майська ніч” (1863), “Облога Дубна” (1878). Палкий поборник жіночої освіти (мав переконання, що тодішнім жінкам дуже б підійшла роль сільської вчительки), також виступав проти засилля іноземної музики у вітчизняній культурі.

 

Пропагував українську літературу. Особливо цінував красу української мови: “Мову, якою стільки століть говорять мільйони, яка мала власну історію, власну літературу, своє лице, досі у нас так мало визнають не тільки в літературі, але й серед місцевих освічених людей…Зрозуміло, що люди, незнайомі з мовою, можуть назвати її через незнання жаргоном, провінціалізмом, якоюсь сумішшю наріч, але тим, які з колиски чують коло себе звуки української мови, непростимо відмовлятися від неї”.

 

Помер 11 квітня 1887-го в Одесі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1878, 26 вересня – на Тернопільщині народився Михайло Галущинський – педагог, публіцист, культурно-освітній та громадський діяч. Був командантом Легіону Українських Січових Стрільців, військовий референт при командуванні австрійської армії, учасник листопадового чину у Львові. Голова львівської “Просвіти” (1923 – 1931). Депутат і сенатор польського сейму. 

 

“Визначався він кремезною будовою тіла, високою особистою культурою, був скромний, ввічливий, ціле життя остав справжнім безсеребренником, непохитним ідеалістом, постійним оптимістом, полумінним бесідником. Ми, в “Просвіті”, називали його “українським Демостеном”, – так описував Галущинського просвітянин Степан Шах.

 

Протягом його головування “Просвітою” діяльність товариства набрала вищого організаційного та виховного спрямування. Це відбувалося в матеріальній скруті, переслідуванні польської влади, закритті філій, читалень, бібліотек – при тотальному наступі польської влади на українську культуру.

 

Після того, як він став сенатором Польського сейму від УНДО, академічна молодь устами студента Володимира Яніва виступила з відозвою на зборах 4 червня 1931 року, звинувативши  Галущинського в угодовстві, зажадала від нього зречення з посади голови Товариства “Просвіта”.

 

Він був прихильником співпраці з польськими органами державної влади, щоб в межах легальної компетенції розбудовувати українські освітньо-культурні осередки.

 

Помер Михайло Галущинський 25 вересня 1831 року, похований на Личаківському кладовищі у Львові.