1838, 27 травня – в селі Бородіно (Тульська губернія, Росія) у сім'ї сільського священика народився Михайло Флегонтович Владимирський-Буданов, історик.

Навчався в Тульській духовній семінарії, Київській духовній академії, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира.

1870-го отримав Уварівську премію за дисертаційну роботу «Німецьке право в Польщі і Литві», написану на архівних матеріалах. У Харкові захистив докторську дисертацію «Держава і народна освіта Росії ХVІІІ ст.» (1874). Ординарний професор Київського університету, 40 років читав лекції на кафедрі історії російського права.

Досліджував проблеми освіти в Росії та України, історію права, основоположник київської історико-юридичної школи

Головний редактор Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів (1882-1916), очолював Історичне товариство Нестора-літописця (1887-1893), особисто підготував 5 томів багатотомного видання джерел «Архів Південно-Західної Росії». З 1903-го – член-кореспондент Російської Академії Наук.

Один із найпопулярніших професорів Університету Св. Володимира, при цьому ніколи не вирізнявся ораторською майстерністю, читав лекції тихим і спокійним тоном.

«Це був учений європейського масштабу, – згадував Оскар Грузенберг. – Його лекції з історії права – стислі, насичені багатим змістом, де не було жодного зайвого слова – старанно відвідувалися  навіть ледачими. В ньому нас полонило все: погляд, що пішов усередину себе і нікого не бачить, точне слово, що охоплює думку, як рукавичка руку (у більшості професорів мова нагадувала однопалу рукавицю); інтимний, ніби створений для дружньої бесіди голос».

Помер 6 квітня 1916-го в Києві, похований у містечку Березна на Чернігівщині.

1885, 27 травня (за іншими даними 17 травня) – у Харкові народився Микола Удовиченко, військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

Під час Першої світової війни – командир роти та батальйону 129-го піхотного Бессарабського полку. Був поранений. Пізніше – обер-офіцер для доручень штабу  головнокомандувача Південно-Західного фронту.

З літа 1917-го входив до українського генерального військового комітету Центральної Ради. Брав участь у боях проти більшовиків за Київ у січні-лютому 1918-го. За Гетьманату і Директорії – начальник персональної управи військових міністерств.

Інтернований до Польщі, згодом оселився у Франції.

Написав спогади «О начале украинского национального движения в русской армии, 1917 – 1918», які так і залишаються у рукописі.

Помер 21 липня 1937-го у місті Омекур (Франція).

Удовиченко Микола Іванович. Фото: uk.wikipedia.org.

1936, 27 травня – у Львові помер Ігор Лоський, учасник бою під Крутами, історик, педагог, громадський діяч.

Народився 15 грудня 1900-го у місті Люблін. Навчався в 2-й Українській Кирило-Мефодіївській гімназії в Києві.

В січні 1918-го вступив до Студентського куреня Армії УНР. Учасник бою під Крутами, був тяжко поранений.

«Десь коло 10-ї ранку з’явилися на обрії ворожі лави і в той же час большевицька артилерія почала обстріл, – згадував про той день Лоський. – Обстріл був досить інтенсивний, але в рівній мірі невдалий – стрільна лягали десь в полі. Натомість Лощенко стріляв досить вдало… А большевики наступали все ближче, вже можна було розгледіти постаті матросів, тої краси й гордості революції, що йшли в першій лаві».

Згодом працював у міністерстві закордонних справ УНР.

Після Української революції 1917 – 1921 жив у Відні, Празі, Берліні.  1932-го переїхав до Львова. Досліджував період Гетьманщини, підготував монографію про Івана Богуна.

Підготував Сергій Горобець.