1894, 30 листопада – у селі Слобідка на Галичині народився письменник  та журналіст Михайло Андрійчук.

Писав оповідання та фейлетони під псевдонімом М. Ган.

1909-го емігрував до Німеччини, згодом  до США.

Працював на фабриці в м. Рочестер (США). Був секретарем Української федерації соціалістичної партії США, редагував газету „Робітник” у Клівленді. Співпрацював із часописами “Робітниця”, “Сміх і правда”, “Світло”, був співзасновником газети “Українські щоденні вісті” (1920). Помер 28 листопада 1938-го у Нью - Йорку.

1911, 30 листопада – на Київщині народився поет та перекладач Андрій Михайлюк. Один із наймолодших учасників літературної організації “Нова генерація”. Жертва сталінських репресій.  

Переклав українською поему Миколи Некрасова “Кому на Русі жити добре?”

Андрій Михайлюк. Фото: irbis-nbuv.gov.ua

У вересні 1937-го заарештований НКВДистами. Звинувачували його в тому, що “…був учасником контрреволюційної української націоналістично-терористичної організації, яка ставила своєю метою збройне повалення Радянської влади в Україні і встановлення фашистського ладу”. Також слідство “встановило”, що Михайлюк мав “здійснити терористичний акт” проти секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора під час першотравневої демонстрації.

Таку інформацію “вибили” з Михайля Семенка (поета-футуриста, члена “Нової генерації”), якого заарештували весною 1937-го. У протоколі очної ставки між Семенком та Михайлюком зазначалося, що Семенко  начебто завербував Михайлюка і наказав йому здійснити терористичний акт. Начебто передав Михайлюку бомбу у формі пляшки, яку той мав кинути на урядову трибуну, коли демонстрація проходитиме повз неї.

23 жовтня 1937-го відбулось закрите засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР на якому Михайлюка засудили до розстрілу. Вирок виконано 24 жовтня 1937-го у Києві. На той час Андрію Михайлюку було 25 років.

1918, 30 листопада – гетьман Павло Скоропадський затвердив академіка Володимира Вернадського президентом Української Академії Наук.

Напередодні, 27 листопада на першому установчому засіданні УАН його було обрано президентом Академії, Агатангела Кримського – секретарем.

Володимир Вернадський. Фото: kult1917-1921.blogspot.com

1920, 30 листопада – у Харкові Рада Народних Комісарів УСРР ухвалила декрет “Про шкільно-професійно-технічну повинність”. Усі робітники на промислових підприємствах та на залізничному транспорті у віці від 18 до 40 років оголошувалися мобілізованими для навчання у фабрично-заводських школах, робітничих факультетах, вечірніх технікумах, а також професійних короткотермінових курсах.

1939, 30 листопада -  розпочалася радянсько-фінська війна, яка отримала назву “зимової”.

Користуючись тим, що західні держави вели війну проти Німеччини, від якої Радянський Союз був захищений пактом про ненапад від 23 серпня (за яким Фінляндія належала до сфери інтересів СРСР), радянське керівництво прийшло до висновку, що настав зручний момент для розширення радянської території за рахунок стратегічно важливих районів. Після того як 28 листопада фінський уряд відхилив ультимативні радянські пропозиції про зміну кордонів, СРСР розірвав дипломатичні стосунки з Фінляндією, і 30 листопада чотири армії чисельністю 540 тисяч чоловік, підтримувані 2485 танками, напали на сусідню державу. Це стало причиною визнання Лігою Націй Радянського Союзу агресором і виключення його зі свого складу

1951, 30 листопада – в селі Рівня Чернівецької області народився  Назарій Яремчук, співак. З ним облетіли світ українські пісні – “Червона рута”, “Водограй”, “Смерекова хата”, “Стожари”, “Гай, зелений гай”, “Я піду в далекі гори”.

Вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка». В центрі – Назарій Яремчук. Фото: zhitomir-online.com

Був четвертою дитиною у співочій родині. Батько співав у церковному хорі, мати – грала у Вижницькому народному театрі й мала гарний голос.

З другої спроби вступив на географічний факультет Чернівецького університету. Також 1988-го закінчив Київський інститут культури.  Був солістом вокально-інструментального ансамблю “Смерічка” Чернівецької філармонії.

Визнання і популярність Яремчуку принесли пісні “Червона рута” і “Водограй” Володимира  Івасюка. За виконання цих пісень ансамбль “Смерічка” та його солісти Яремчук і Зінкевич були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу “Алло, ми шукаємо таланти”, а також “Пісня року-71/72”.

Життя Яремчука обірвалося, коли він був у зеніті слави: участь у різноманітних конкурсах, виступи за кордоном, народне визнання таланту і держані титули та нагороди.

30 червня 1995-го Назарій Яремчук помер від раку. Поховали його у Чернівцях.