1857, 5 червня – у селі Максимівка на Чернігівщині народився Володимир Підвисоцький, мікробіолог, патолог й ендокринолог. У 2017-му виповнилося 160 років із його дня народження.

Ще в дитячі роки допомагав травмованим тваринам і мріяв стати лікарем. Закінчив медичний факультет Київського університету святого Володимира (1884), стажувався в Німеччині та Франції, блискуче захистив докторську дисертацію за темою «Відродження тканин печінки» (1886). Йому пропонували роботу за кордоном, але він відмовився. «Я повинен стояти на службі людям, з якими народився на одній землі, в одній країні, у якій хвороби є нескінченною причиною неподобних смертей… Світових столиць багато, але ж моя столиця – навіки Київ».

Очолював кафедру загальної та експериментальної патології в Київському університеті, декан Новоросійського університету в Одесі, директор Імператорського інституту експериментальної медицини в Петербурзі. Член-кореспондент Анатомічного товариства у Парижі (1887) та Імператорської військово-медичної академії у Санкт-Петербурзі (1900), ординарний почесний член Королівського інституту експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні (1911).

Вивчав захисні функції організму людини, вплив на нього збудників хвороб та патології мікроорганізмів. Написана на основі досліджень монографія «Основи експериментальної патології. Керівництво до вивчення хворої людини» (1891) перевидана понад 20 разів і перекладена на 17 іноземних мов.

Завідував одним із холерних бараків під час епідемії холери 1891-го в Києві. Заснував клініку дитячих хвороб в Одесі, налагодив виготовлення дешевих лікарських сироваток для щеплень. Започаткував дослідження хіміотерапії злоякісних пухлин.

Видавав щомісячний журнал «Руський архів патології, клінічної медицини та бактеріології» (1895-1902), з яким співпрацювали такі відомі вчені як Ілля Мечников, Володимир Високович та інші. Автор понад 90 наукових праць.

Помер 22 січня 1913-го, під час підготовки до Всеросійської виставки з гігієни у Санкт-Петербурзі.

«Невтомний дослідник, літературно освічена людина, він захоплювався і вмів захоплювати інших, був центром наукової школи, де панувала багата наснага і звідки згодом вийшли провідні діячі медичної науки», – такими словами характеризував Володимира Підвисоцького професор Іван Павлов.

Підготував Сергій Горобець

1968, 5 червня – у селі Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області народився Буряк Анатолій Миколайович – капітан, командир взводу, 24 батальйону територіальної оборону "Айдар", 1 ОТБр.

06.09.2014 року під час виконання бойового завдання по виходу з оточення бойовиків, група в складі: капітана Буряка Анатолія Миколайовича, молодшого сержанта Козлянського Володимира Володимировича, солдата Остропольського Олександра Валерійовича вийшла із села Шишково в напрямку міста Щастя Луганської області при переслідуванні групою бойовиків.

Добравшись до річки Сіверський Донець командир групи капітан Буряк А.М., наказав підлеглим переправлятись на інший бік, а сам залишився прикривати їх відхід. Під час утримання бойовиків на безпечній відстані для переправи особового складу отримав смертельне поранення в наслідок якого помер.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року,  нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

1986, 5 червня – у місті Старокостянтинів Хмельницької області народився Саліпа Сергій Дмитрович – капітан, командир роти забезпечення руху 91 окремого полку оперативного забезпечення.

Загинув 14.07.2014 р. біля села Дмитрівка Донецької області під час виконання обов`язків військової служби.

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання "Почесний громадянин міста Хмельницького" (посмертно).

Згідно рішення 26-і сесії Старокостянтинівської районної ради від 15 серпня 2014 року № 5 присвоєно звання "Почесний громадянин Старокостянтинівського району" (посмертно).