1836, 5 травня – у Чернівцях народився Сидір Воробкевич (псевдо – Данило Млака), священик, композитор, письменник, один із засновників і редакторів журналу “Буковинськая зоря”, голова  “Руської бесіди”. «Він був одним з перших жайворонків нової весни нашого народного відродження», – говорив про Сидіра Воробкевича Іван Франко.

Його батьки рано померли, тому вихованням хлопця займалися дідусь із бабусею. Вони забрали осиротілих дітей до себе у місто Кіцмань. Освіту Сидір Воробкевич отримав у Чернівецькій духовній семінарії, яку закінчив 1861-го.  Під час навчання він  склав перші  вірші й написав до них музику. На канікулах він мандрував  селами й записував українські та румунські народні мелодії, вивчав фольклор та побут місцевих жителів.  

Сидір Воробкевич прийняв сан священика і деякий час працював у віддалених буковинських селах. 1867-го він з родиною переїхав до Чернівців. На той час з'явилися друком його перший цикл віршів «Думки з Буковини».

Водночас захоплювався музикою та займався музичною самоосвітою. Протягом року вдосконалювався у Віденській консерваторії, де склав іспит на звання викладача співу й регента хору. З 1867 року викладав спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а з 1875 р. – на богословському факультеті Чернівецького університету. Як композитор складав літературні пісні й псалми, компонував хорові твори, сольні пісні та оперети, писав мелодії на власні вірші.

1877, 5 травня – у селі Ролів на Львівщині народився Михайло Волошин, командант Українських січових стрільців, відомий адвокат, хоровий диригент.

Михайло Волошин (у центрі). 1917. Фото: photo-lviv.in.ua

Навчався у Вищому музичному інституті у Львові, закінчив юридичний факультет Віденського університету (1906). Диригент музично-хорового товариства «Львівський боян» (1908-1913), організовував українські концерти у Львові, Дрогобичі, Стрию, Кракові. У 1913-му відкрив адвокатську контору.

З початком Першої світової війни мобілізований до австрійської армії. Згодом призначений командантом І-го куреня Українських січових стрільців. З 1915-го очолював Збірну станицю УСС у  Львові, що займалася набором добровольців.

У 1919-му став одним із організаторів «Колегії оборонців» у Львові, а після її трансформації у Союз українських адвокатів обіймав посаду віце-президента (1923-1939). Здобув широку популярність як захисник українських патріотів під час політичних процесів 1930-х років.

Один із лідерів Українського національно-демократичного об’єднання (1925-1939). У 1939-му, з приходом на Західну Україну більшовиків, емігрував до Кракова, займався адвокатською практикою. Повернувся до Львова у 1941-му. Один із організаторів і президент Львівської адвокатської палати (1941-1943).

Помер 29 липня 1943-го у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

Підготував Сергій Горобець.