1851, 6 липня – у селі Долина на Івано-Франківщині народився Іван Іванович Левинський, архітектор.

Закінчив із відзнакою Львівську технічну академію, професор.

Творив у стилі українського модерну, активно використовував елементи української народної архітектури. Одним із перших в Україні зайнявся промисловим будівництвом, зводив будівлі для фабрик. За проектами Івана Левинського зведено будівлі в Україні та Польщі.

Був щедрим меценатом, а за людяне відношення до людей, з якими зустрічався на життєвому шляху, отримав прізвисько «Серденько».

Львів. Храм Святого Климентія Папи, зведений за проектом Івана Левинського. Фото: ukrainaincognita.com.

Був щирим українським патріотом. 1915-го, під час відступу російської армії зі Львова, Левинського взяли у заручники та вивезли вглиб Російської імперії.

Помер 4 липня 1919-го у Львові. «Різьбив душі людей силою характеру, молотом енергії і кров’ю серця», – викарбувано на його пам’ятнику.

1904, 6 липня – в селі Угорники неподалік Івано-Франківська народився Степан Ленкавський, один із ідеологів ОУН.

Степан Ленкавський (1904-1977). Фото: volya.if.ua.

Закінчив філософський факультет Львівського університету, з середини 1920-х – активний учасник націоналістичного руху. Член проводу Союзу української націоналістичної молоді, один із засновників ОУН, входив до складу першого Проводу.

Його запам’ятали як людину, яка випромінювала надзвичайну глибину інтелекту. 1929-го він підготував «Декалог ОУН» («Десять заповідей українського націоналіста»), де виклав основні морально-етичні засади борця національно-визвольних змагань, яких в першу чергу дотримувався сам. Серед них:

1. Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї.

2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.

3. Пам’ятай про великі дні наших визвольних змагань.

4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба…

Пройшов через арешти поляків (1930 рік) і гестапо (як один із ініціаторів проголошення Української держави у Львові в 1941-му), перебував у концтаборі Аушвіц.

Очолював Провід ОУН після смерті Степана Бандери. При цьому ніколи не прагнув влади і запам’ятався побратимам своєю скромністю. Присвятив себе служінню Україні. Можливо, тому й не мав сім’ї – аби не наражати рідних на небезпеку. Також був затятим футбольним вболівальником.

Помер 30 жовтня 1977-го в Мюнхені після важкої хвороби.

1920, 6 липня – загинув Хома Пархомюк, командир 2-го Сірожупанного полку Армії УНР.

У 1920-му очолював сотню у Кам’янецькій спільній юнацькій школі.

Біля Проскурова був оточений і потрапив у полон до більшовиків. Поводився гідно і мужньо. Смертний вирок отримав від Григорія Котовського. Коли перед розстрілом більшовицький комісар запропонував вступити до Червоної армії, плюнув тому в обличчя, а помер зі словами: «Слава Україні!»

Сергій Горобець.