1887, 7 червня – народився Федір Лисенко, геолог, який відкрив одне з найбільших родовищ нафти і газу на сході України, в Дніпровсько-донецькій западині. Жертва сталінського терору. 

Народився у Бердянську (тоді місто входило до Таврійської губернії, зараз це Запорізька область). Закінчив місцеву гімназію, вступив до Петербурзького гірничого інституту. Після участі в студентських заворушеннях був змушений залишити Петербург i виїхати до Томська, де із відзнакою закінчив гірничий інститут. Працював сім років у копальнях Сибіру, Алтаю, Казахстану.

На початку Української революції 1917 -1921 років повернувся до України. Спочатку працював на рудниках Донбасу, згодом за дорученням Української Центральної Ради досліджував соляні копальні поблизу Бахмута. Викладав курс геології у Кам’янець-Подільському університеті й вивчав мінеральні ресурси Поділля.

З 1926-го на запрошення академіка Павла Тутковського працював у Інституті геології Академії наук радянської України. Водночас завідував розвідкою корисних копалин Укргеолкому, керував секцією гірничо-геологічної термінології Інституту української наукової мови, читав курс пластичних матеріалів у Київському художньому інституті. Паралельно вивчав силікати й фосфати Поділля, а згодом досліджував Роменську площу. Завдяки чому відкрив нову нафтогазову провінцію – Дніпровсько-донецьку западину.

Польові дослідження Роменської площі, які провів Федір Лисенко, засвідчили наявність значних покладів калійних солей. А свердловина №1, пробурена на початку 1930-х, дала підставити припускати нафтогазоносність площі.

“У 1934 р. Федір Остапович, зібравши всі свої звіти, їде на консультацію до провідних фахівців у Москву, а потім в Солікамськ з метою вивчення калієносності місцевого розрізу і зіставлення його з даними по Роменській свердловині. Всі дані говорили про наявність нафти, доводячи нафтогазоносність Дніпровсько-донецької западини, – пише Валентина Салогуб. – З цими висновками Лисенко домагається прийому в Серго Орджонікідзе, наркома важкої промисловості СРСР. Нарком дає команду про поновлення пошукових робіт і виділення додаткових коштів на потужніші бурильні установки. У Роменському краєзнавчому музеї зберігається групова фотографія, під якою підпис "Геологическая разведывательная партия во главе с профессором Лысенко на Роменщине (1934 г.)".

22 квітня 1936 року пробурили свердловину №2. Під час буріння виявили багаті нафтопрояви. Це була перша нафта в радянській Україні. Це була сенсація.

Пошукове буріння часто супроводжувалося аваріями через складність розрізу, недосвідченість бурових бригад і неякісне обладнання. У ті часи аварії сприймалися як шкідництво і саботаж.

Федора Лисенка арештували 22 травня 1937-го в лікарняній палаті. Накладено арешт на бібліотеку вченого, його наукові праці й розробки, особисте листування. 3 вересня Лисенка засудили до розстрілу. Згідно свідоцтва про смерть, що зберігається у Роменському краєзнавчому музеї, розстріляли його ще до оголошення вироку - 26 серпня. Реабілітували 28 листопада 1956-го.

У цей же час, влітку 1937-го, на Роменській площі пробурили нову свердловину й видобули майже дві тони нафти, що підтвердило правоту досліджень та розробок Федора Лисенка. Того ж року з Москви на відкрите родовище прибув новий керівник Куцев, який присвоїв результати 10-річної праці розстріляного геолога.

Підготувала Леся Бондарук.

1916, 7 червня – народився Петро Дужий, український письменник, член ОУН.

Уже в 4 роки знав напам’ять «Заповіт» та інші поезії Тараса Шевченка.

Разом із групою Дмитра Мирона планував проголосити акт відновлення української державності в Києві. Пізніше перейшов у підпілля, працював у Головній організаційній референтурі ОУН.

Організовував перші відділи УПА на Холодноярщині. Був засуджений німцями до страти, але зумів втекти. Учасник першої Конференції поневолених народів на Рівненщині. 1944-го увійшов до складу Головного проводу ОУН як референт пропаганди.

Його чотири рази арештовували поляки, двічі – німці, ще двічі – радянські спецслужби. 22 березня 1947-го засуджений до розстрілу. Його врятував травневий указ про скасування смертної кари. Пройшов через концтабори Колими, Сибіру, Мордовії.

Помер 24 жовтня 1997-го у Львові, похований на Личаківському кладовищі.

1919, 7 червня – початок наступальної операції Української галицької армії, відомої як «Чортківська офензива».

Протягом 7-28 червня 1919-го 25 тисяч українських військ змусили відступати по всій лінії фронту більш ніж 100-тисячну польську армію. Було звільнено Чортків (8 червня), Тернопіль (15 червня), взято ключовий пункт оборони поляків Бережани (21 червня), УГА вийшла на лінію Броди – Перемишляни – Букачівці.

Брак зброї і боєприпасів не дозволив розвинути успіх. 28 червня польська армія перейшла в наступ і зламала український фронт біля Янчина. 16 липня УГА відступила на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням Українсько-польської війни.

1926, 7 червня – у Жмеринці на Вінниччині народився Андрій  Базилевич, графік, народний художник України.

Працював у галузі книжкової та станкової графіки, монументального живопису. Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, поштових листівок з українськими народними піснями.

У майстерні Анатолія Базилевича постійно висіла картина козака Мамая.

Звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР отримав 1969-го за ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського. 1993-го удостоєний звання «Народний художник України». Майстерно відтворював людську постать у найскладніших ракурсах, обличчя виписував із найтоншими проявами міміки.

Помер 30 червня 2005-го, похований на Байковому кладовищі.

Підготував Сергій Горобець.

1978, 7 червня – у місті Володимир-Волинський Волинської області народився Хмелецький Віктор Іванович – майор, начальник відділення зв’язку штабу бригади, 51 ОМБр.

Загинув 28.07.2014 р. під час обстрілу терористами колони військових, яка пересувалась в район висоти Савур-могила в Донецькій області.

Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою міської ради м. Володимир-Волинський «За заслуги перед містом» (посмертно).