1897, 8 вересня – у селі Чортовець на Івано-Франківщині народився Іван Іванович Борковський, археолог, ректор Українського вільного університету в Празі.

Народився у сім’ї переселенців із Наддніпрянщини.

Учасник Першої світової війни у лавах австро-угорської армії на Італійському та Східному фронтах. Закінчив короткі офіцерські курси, був поранений і нагороджений двома медалями.

 Під час Українських визвольних змагань – доброволець легіону Українських січових стрільців, комендант сотні в Українській Галицькій армії. Учасник боїв за Львів і наступальної операції Української Галицької Армії в червні 1919-го – Чортківської офензиви.

Пізніше емігрував до Чехословаччини. Навчався на філософському факультеті Празького університету і паралельно – на кафедрі археології Українського вільного університету в Празі.

Член наукового товариства імені Шевченка у Львові. Двічі обирався ректором Українського вільного університету.

У 1945-му був заарештований радянським «Смершем» разом із багатьма іншими «українськими буржуазними націоналістами», але звільнений за три дні завдяки наполегливому клопотанню президента Чехословаччини Едуарда Бенеша.

Автор понад 150-ти наукових праць. Першим відкрив найдавнішу слов’янську кераміку – так званий празький тип («Празька культура»), територія якого поширювалася на Південну Польщу, Західну Україну та Північно-Східну Словаччину. Це стало доказом заселення Центральної Європи слов’янами, які освоїли ці землі ще до приходу германських племен. У 1960-му захистив докторську дисертацію «Празький град у світлі нових досліджень».

Помер 17 березня 1976-го у Празі.

1990, 8 вересня - у с. Демківці, Старокостянтинівського району, Хмельницької області народився Рокіцький Сергій Дмитрович – майор (посмертно), начальник госпітального відділення, 24 окремої механізованої бригади.

Загинув 24 липня 2014 р. від кулі снайпера, коли рятував пораненого, під час звільнення Лисичанська. Разом з Сергієм загинув солдат П. Лейба.

Указом Президента України № 26/2015 від 22 січня 2015 року, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).