1814, 9 березня – у Моринцях на Київщині  (нині Черкащина) народився Тарас Шевченко, поет, прозаїк, автор понад 800 живописних творів. Кріпак за походженням, який став символом боротьби за свободу, пророком України.

1886, 9 березня – у Нарбутівці на Чернігівщині (нині Сумщина) народився Георгій Нарбут, художник-графік, автор перших українських банкнот. «Він був українцем не тільки по крові, мові, переконанням, – писав мистецтвознавець Федір Ернст, – українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини».

У дитинстві Георгій Нарбут постійно щось вирізав із синього паперу, в який крамарі загортали цукор. Батьки думали, що дитина бавиться, а хлопчик без фарб та олівців відтворював усе, що бачив навколо. Ці «витинанки» стали першими кроками до мистецтва. Далі була Глухівська гімназія, де юнак відверто нудився. Якось вчитель старослов’янської мови приніс копію «Остромирова Євангелія» і Нарбут захопився «писаними» літерами кирилиці. Вчитель дав йому книгу і юнак перемалював її. Саме у Глухові Нарбут з успіхом дебютував як художник на повітовій виставці.

Після закінчення гімназії 1906-го, всупереч волі батька, Нарбут вирушає до Петербургу. Там він носить український одяг, а в його творах у цей час з’являються українські мотиви.

1912-го відбувалася виставка, організована Академією наук у Петербурзі  «Ломоносов і Єлизаветинські часи» з окремою залою з українською тематикою. Нарбут виконав настінні розписи цієї зали. На виставку привезли рукописи і стародруки ХVІІ – ХVІІІ ст. На давніх портретах, на полкових прапорах, на печатках, чарках, порохівницях Нарбут побачив запорожців у візерунчатих парчевих жупанах, національних строях. Через кілька років, малюючи український костюм, Нарбут по пам'яті точно відтворить кожну деталь українського орнаменту, що бачив на виставці.

Під час подорожей Україною Нарбут спілкувався зі збирачами старовини. Його вразив музей українських старожитностей у Чернігові, де зібрані старовинні портрети, якими свого часу захоплювалися Шевченко і Гоголь. Художник вивчав крій козацьких жупанів, а повернувшись до Петербурга, власноруч зшив собі козацький жупан.

Навесні 1917 р. у Петербурзі Георгій Нарбут увійшов до групи митців які вимагали охорони пам’яток старовини. У березні він приїхав до Києва впорядковувати мистецькі коштовності царського палацу. Тут він з мистецтвознавцем Миколою Біляшівським генерував ідеєю створення Української Академії мистецтв. Георгій Нарбут разом з родиною переїздить до Києва, щоб викладати графіку у новоствореній академії. У нього з’явилися друзі: Павло Тичина, Лесь Курбас, Михайло Семенко. Він створив поштові марки УНР, які використовувались як дрібні гроші. Розробив цикл державних паперів: банкноти, грамоти, листівки. Його авторству належать проекти Державного Герба і Печатки Української Держави часів гетьмана Павла Скоропадського.

1917-го Нарбут планував скласти абетку українською мовою – ще одного символу державності. Над нею він почав працювати у Києві 1919-го і вважав  «Абетку» найважливішою серед всього, створеного ним як графіком. Мав намір використати різні шрифти, обов’язково українські барочні художні мотиви. Завершити її не вдалося.

На початку 1919 р. Георгій Нарбут почав керувати Академією, бо майже усі викладачі залишили Київ, а з професорів залишилось лише двоє: він та Михайло Бойчук. Коли більшовики забрали приміщення академії, Нарбут проводив заняття у власній квартирі.

Влітку 1919-го Нарбут з друзями вирішили створити гурток «9-ти»  на зразок мистецької родини. До нього увійшли Павло Тичина, Михайло Семенко, Лесь Курбас, Федір Ернст та ін. Метою була координація і синтез окремих напрямів мистецтва, дружня допомога порадами в моменти зневіри.

Помер Георгій Нарбут 23-го травня 1920-го від тифу у Києві.

1908, 9 березня – в селі Бистрині на Рівненщині народився Тарас Боровець (псевдо – Бульба), військовий діяч українського повстанського руху в часи Другої світової війни

Народився у багатодітній сім’ї. Не маючи змоги навчатись у школі через скрутне матеріальне становище сім’ї, Тарас Боровець наполегливо займався самоосвітою. У 1930 р. служив у польській армії. Разом із друзями заснував підпільне товариство «Українське національне відродження», головним завданням якого було навчання молоді української культури та освіти. За активну громадську позицію Т. Боровця польська влада запроторила у концтабір «Береза Картузька». Відбувши в ньому 9 місяців, він надалі був змушений проживати у Польщі.

Із початком Другої світової війни Тарас Боровець повертається в Україну. Він створює військове формування Український Повстанчий відділ «Поліська Січ». У кінці серпня 1941 року її чисельність були близько 700 вояків (два курені), а у вересні була скорочена до 300-400 вояків.

Боровець організовував та брав участь у військових операціях проти радянських військ у 1941-ому році та проти німців у 1942-43 рр.

Після конфлікту із бандерівцями головна команда «Поліської Січі» змінила назву на Українську народну революційну армію.

У 1943 р. німці заарештували Тараса Бульбу-Боровця і відправили до концтабору Заксенхаузен у Німеччині. Після виходу звідти він жив у Мюнхені. У 1948 р. Т.Боровець переїхав у Канаду.

Помер 15 травня 1981 р. в лікарні м. Нью-Йорк (США).

1930, 9 березня – у Харківському оперному театрі почалося судилище у вигаданій радянськими спецслужбами справі Спілки виволення України. На лаві підсудних опинилося 45 осіб: 2 академіки ВУАН, 15 професорів, 10 вчителів, лікарі, кооператори, священики, письменники, студенти, викладачі.

Це були представники української інтелігенції, частина з них раніше входила до різних українських політичних партій. Серед підсудних був колишній міністр закордонних справ УНР, наукового співробітник ВУАН Андрій Ніковський, колишнього прем’єр-міністра УНР Володимир Чехівський, відомий вчений академік ВУАН Михайло Слабченко, колишній член Української партії соціалістів-федералістів, завідуючий 1-ю Київською трудовою школою Володимир Дурдуківський, письменниця Людмила Старицька-Черняхівська (дочка Михайла Старицького), професор Київського Інституту Народної Освіти, мовознавець Всеволод Ганцов. Сергію Єфремову, відомому вченому-літературознавцю, заступнику голови Української Центральної Ради, віце-президенту ВУАН інкримінували заснування та керівництво «контрреволюційною організацією, яка мала на меті повалення радянської влади в Україні шляхом збройного повстання за допомогою іноземних держав».

Підсудних привозили з в’язниці автобусами, ніби на прогулянку, їм підносили чай із тістечками. У театральній залі сиділи глядачі, оскільки процес був відкритим та показовим.  «Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, – говорив на допитах слідчий ДПУ Соломон Брук,– це наше завдання – і воно буде виконане; кого не поставимо – перестріляємо!»

1981, 9 березня – в м. Києві народився Недоводієв Микита Олександрович - майор, начальник бронетанкової служби, 101 окремої бригада охорони Генерального штабу ЗСУ.       

Загинув 09.02.2015 у Донецькій області, Артеміському районі, с. Логвинове у бою від вибухової травми та осколків. Виїхав на КАМАЗі з Дебальцевего в Харків. До місця призначення не доїхав. Смерть встановлена 20 червня 2015 року за допомогою аналізу ДНК.

Нагороджений  орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) згідно Указу Президента України №473/2015 від 13 серпня 2015 року

1983, 9 березня –  у м. Лозова  Харківської області Лозівського району народився Лавренко Олександр Миколайович -  капітан, командир танкової роти, 93 окрема механізована бригада

Загинув 21.07.2014 , у Донецькій області в селище Піски поблизу аеропорту «Донецьк» з екіпажем танка під час бою. Разом з Олександром загинули молодший сержант О. Вохрамеєв (навідник) та старший солдат А. Кулягін (механік-водій).

Нагороджений:

• орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)

Указ Президента України №311/2015 від 4 червня 2015 року

• Указом № 3 від 23 червня 2015 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно)

- Указом Президента України № 388/2016 від 9 вересня 2016 року, присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Підготували Наталя Слобожаніна та Леся Бондарук.