1886, 9 жовтня – у с.Денисів на Тернопільщині народилась Іванна Блажкевич. Дитяча письменниця. Її називають духовною донькою Ольги Кобилянської.

Вчителювала, була директором сільськогосподарської школи Денисова, створювала дитячі садочки та займалась громадською діяльністю. Писала дитячі вірші. Була українською патріоткою, за що розплачувалась своїм здоров’ям та життям своїх дітей. Брала участь у Листопадовому чині 1918-го.  «За 12 днів проведено в моїй хаті 17 ревізій і 8 разів мене арештовано»,–писала у спогадах Іванна Блажкевич. Це сталося після того, як вона присягнула на вірність ЗУНР та в умовах польсько-українського протистояння  відстоювала українські інтереси. Її звільнили з роботи та вигнали з помешкання. Жінка залишила сина на односельців й переховувалась у лісі.

1928-го від Української соціалістичної радикальної партії висувалась депутатом до польського сейму. Місцева польська преса почала поливати кандидатку брудом. Тривали чергові арешти за начебто «підбурювання проти влади та висміювання польського шкільництва». Тоді ж померли її дві донечки, отруєні шоколадом, яким пригостив дівчаток незнайомець на вулиці. «Смерть твоїх хаменят – то початок нашої помсти. Відтепер займися собою і залиш пропаганду вашої України, яка навіки здохла», - таку записку отримала Іванна Блажкевич після похорону дітей.

1938-го Іванну Блажкевич  ледь не забили палицями. Місцеві знайшли жінку непритомною біля болота. Залізницею переправити її до лікарні не дозволяв начальник станції. Долаючи перешкоди поліції, подекуди переносячи жінку на руках, люди доставили її до львівського шпиталю. Через три місяці лікування, декількох операцій Іванна Блажкевич повернулась до свого села. Сотні небайдужих приходили підтримати вчительку.

Блажкевич створила 140 дитячих садочків, для неписьменних читальні, для дівчат швацькі курси. Пропагувала ідеї кооперації серед селян та була членом правління подільського союзу кооператорів. Влаштувала близько 700 творчих вечорів. 

Померла  1977-го у рідному Денисові. 

З 1993-го існує літературна премія імені Іванни Блажкевич.

1971, 9 жовтня –  у місті Києві народився  Кочетков-Сукач Володимир В'ячеславович - волонтер, голова волонтерського проекту допомоги українській армії "Аеророзвідка".

Загинув 15.03.2015 року підірвавшись на міні-розтяжці поблизу міста Красногорівка Донецької області.

Указом Президента України № 147/2015 від 18 березня 2015 р.  нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

1972, 9 жовтня – у місті Кременчук  Полтавської області народився Покладов Андрій Євгенович - старший лейтенант, командир зенітної батареї 15 батальйону 128 окремої гірсько-піхотної бригади.

Загинув 19.02.2015 року в районі Дебальцевого під час відходу з Чорнухиного у Попаснянському районі Луганської області.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року  нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).

1979, 9 жовтня –  у с. Мошни  Черкаського району  Черкаської області народився Сабада Олександр Борисович - підполковник (посмертно), начальник штабу - перший заступник командира вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації.

Загинув 02.05.2014 року під час ураження (збиття) сепаратистами 2-х вертольотів Мі-24П в районі с. Карповка, Слов’янський район, Донецької області. Разом з Олександром загинули члени екіпажу вертольоту Мі-24П ("40 жовтий") підполковник Р. Плоходько та майор М. Топчій, а також члени екіпажу Мі-24П ("09 жовтий") підполковник С. Руденко та капітан І. Гришин.

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року  нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 р. нагороджений відзнакою "За заслуги 2 ступеня" (посмертно).

Підготувала Наталя Слобожаніна.