15 липня виповнюється 100 років від дня народження Миколи Дремлюги (1917-1998), композитора, громадського діяча, народного артиста України.

Микола Дремлюга вперше вивів бандуру на концертну естраду як сольний інструмент, він автор першого в історії української музики концерту для бандури та симфонічного оркестру. Вершиною його творчості вважається Третя симфонія «Пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років». За цю симфонію 1998 року композитор отримав найвищу нагороду — Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Микола Дремлюга народився в селі Бутурлинівка Воронезької області (Росія). Батько, математик за фахом, родом із Вінничини. Під час гостювання у родичів в Україні батько Миколи – Василь Дремлюга – познайомився з  молодим композитором Миколою Леонтовичем, який учителював у Чуківській сільській школі. Різниця у віці між ними була не дуже велика, тож невдовзі вони заприятелювали. Можливо, на честь М. Леонтовича Василь Семенович назвав свого сина Миколою, передавши йому любов до музики.

Під час навчання у Київському політехнічному інституті Микола Дремлюга продовжував займатися музикою, виступав на інститутських вечорах як акомпаніатор, піаніст, виконуючи віртуозні прелюди Рахманінова, а також власні музичні твори, і навіть працював концертмейстером у хорі Українського радіокомітету під керівництвом О. З. Міньківського. Подальшу долю Миколи Дремлюги вирішило знайомство з Левом Ревуцьким. Видатний митець, прослухавши композиції М. Дремлюги, запропонував вступати на його курс до консерваторії.

У 1949 році Микола Дремлюга закінчив Київську консерваторію імені П.Чайковського та аспірантуру при ній. Він вивчав історичні витоки українського інструменталізму, підготувавши дисертацію «Українська фортепіанна музика і фортепіанна творчість композитора Л. М. Ревуцького».

На заняттях у консерваторському класі. Стоять (зліва направо): Віталій Кирейко, Рафаель Деранже, Микола Дремлюга. Сидять (зліва направо): Даниїл Юделевич, Людмила Левітова, Левко Ревуцький. 1950 р. Фото: http://mus.art.co.ua/svitlij-pam-yati-vitaliya-kyrejka/

Усе життя Миколи Дремлюги було пов’язане із Київською консерваторією, де він пропрацював 52 роки. Професор Дремлюга викладав гармонію, музичний аналіз, музичну літературу, оркестровку, читання партитур, хорову аранжировку, а від 1966 року — композицію. Серед його учнів: О. Білаш, Л. Дичко, В. Сільвестров, Є. Станкович, І. Карабиць, К. Мясков, В. Філіпенко, О. Костін, І. Поклад та ін.

Композитор написав шість симфоній, цикл симфонічних поем, симфонічні увертюри, вісім концертів для різних інструментів з оркестром. Його перу належить понад сто романсів на вірші І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, Т. Масенка, Д. Павличка, А. Демиденка.

Цікаво, що його п’єса для бандури під назвою «Дума» була використана у фільмі «Пропала грамота». Імовірно, режисер Іван Миколайчук був певен, що це народна дума.

М. Дремлюга першим в історії української музики створив концерт для бандури і симфонічного оркестру. Цей концерт став обов’язковим твором на вітчизняних та міжнародних конкурсах бандуристів. Його непересічний концертний репертуар для бандури, який включає фуги, сюїти, сонати, прелюдії, баркароли, є особливо цінним внеском у розвиток української музики.

Новаторство М. Дремлюги полягало у використанні потенціалу бандури в руслі європейської композиторської традиції. Микола Дремлюга послідовно намагався ввести до єдиного контексту жанрів європейського походження (як, наприклад, рондо чи пассакалія) і суто українські жанри, як дума. Наступним кроком на шляху введення бандури до загальноєвропейського русла розвитку академічної музики було звернення до жанру сонати. Сам принцип сонатності, як відомо, вважається одним з вершинних у музичній драматургії; його використання є ознакою майстерності і творчої зрілості композитора. Поява сонат для бандури ознаменувала збагачення цього своєрідного жанрового поля. Крім творів для бандури соло, М. Дремлюга створив музику для камерних ансамблів.

Микола Дремлюга - сюїта "Щедрівки", 1 частина. Диригент - Іван Корінь. Концерт Національного академічного оркестру народних інструментів України у Національній філармонії 17.12.2013. Диригент - народний артист України Віктор Гуцал. Фото:https://i.ytimg.com/vi/8NXl4o8JzNE/maxresdefault.jpg

Симфонічним творам Микола Дремлюги властиві патетична піднесеність і ліризм, витонченість музичних образів та досконалість музичної форми, звернення до народнопісенних джерел. Вершиною творчості Миколи Дремлюги вважається Симфонія №3 «Пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні», за яку він отримав Державну премію імені Тараса Шевченка у 1998 році. Вона вражає своєю довершеністю, красою і філософською глибиною. «Симфонія, яку я присвятив жертвам голодомору 30-х років, – писав композитор, – це моя творча сповідь перед українським народом». Дружина М.Дремлюги Валентина  Крементуло розповіла, що остання незавершена Сьома симфонія її чоловіка була присвячена Україні і має назву «Слава Україні».

Микола Дремлюга помер 18 грудня 1998 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Леся Бондарук, Український інститут національної пам'яті