Поетеса Олена Теліга (Шовгенева) народилася під Москвою. Росла в російському середовищі. Її діяльність в Організації українських націоналістів, приїзд в окуповану нацистами Україну, перебування у застінках гестапо і навіть смерть від нацистської кулі були наслідками життєвого зламу – віднайдення себе як українки. Надалі своє коротке життя Олена Теліга присвятила боротьбі за Україну. Її безвідмовною зброєю стало слово.

На фото Олена Теліга у Подєбрадах, 1920-ті роки.

Важливим моментом на фатальному шляху Олени Теліги до омріяного Києва було рішення «стати українкою». Вона народилася під Москвою, зростала й формувалася у російському середовищі. Її діяльність як члена ОУН, приїзд в окуповану нацистами Україну, перебування у застінках гестапо і, навіть, сама смерть від нацистської кулі були наслідками того зламу, віднайденням життєвого кредо.

Олена і Михайло Теліги. Краків, 1939 р.

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР, Олег Ольжич (Кандиба) керував підготовкою похідних груп ОУН (м) на Наддніпрянську Україні. До Києва, про який так мріяла, вирушає й Олена Теліга. 14 липня 1941 р. вона разом із письменником, членом ОУН Уласом Самчуком від’їздить із Кракова, в якому на той момент мешкала. Спочатку вони потрапили до Львова. У столиці ж Олена Теліга опинилася вже на початку жовтня. Улас Самчук продовжив свою діяльність в окупованій Україні на рідних теренах – у м. Рівному.

Олена Теліга з товаришами перед походом в Україну. Зліва 1-й ряд: Орест Оршанськи-Чемеринський, Олена Теліга, Улас Самчук. 2-й ряд: Михайло Михалевич, Омелян Коваль, О. Русов. Львів, літо 1941 р.

Олена Теліга потрапила в Київ, де вже розпочав роботу Олег Ольжич. Він намагався налагодити діяльність мельниківської Української національної ради. Олена Теліга ж гуртувала навколо себе літераторів, які перебували в місті. Вона очолила Спілку українських письменників. Мельниківці, до яких належала й Теліга, у 1941 р. перебували в Києві легально. Вони ще не розпізнали справжніх намірів нацистів, так само як і нацисти достеменно не знали про плани мельниківців.

Після того, як оунівці слідом за німцями увійшли до Києва, вони перенесли сюди й редакцію газети «Українське слово». Видавати її розпочали у Житомирі. Головним редактором «Українського слова» був Іван Рогач. Олена Теліга очолила редколегію літературного додатку до цієї газети під назвою «Літаври». Вона віддано занурилася в роботу, ретельно відбирала матеріал для свого дітища. Пронімецькі публікації не потрапляли до видання. Та «Літаври» вмовкли, так і не зазвучавши на повен голос…

12 грудня німці арештували редакцію «Українського слова», а «Літаври» заборонили. Світ побачили лише 4 номери літературного додатку. Олена Теліга ще залишалася на свободі. На початку 1942 р. розпочалася друга хвиля арештів у Києві. На наполягання друзів, які просили її залишити небезпечне місто, Теліга відповіла, що вона більше не поїде з Києва. Її попереджали про можливий арешт у Спілці письменників,  але вона пішла на Трьохсвятительську, бо на неї чекали там люди. Вона відповідала за них. Вона не зрадила себе… У лютому 1942 р. нацисти розстріляли мужню жінку разом із її чоловіком Михайлом Телігою у Бабиному Яру.

«Коли ми, поети, пишемо про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюємо та шлемо на небезпеки інших, то як можемо ми самі цього не робити? Справжня поезія – це не видумана комбінація, це виплив душі. Як же ж чутимусь я, коли піду проти своєї поезії? Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити, коли ж сидітиму в безпечнім запіллі – це вже буде зрада мене самої!» Олена Теліга 

Українська поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, за життя не мала виданої власної збірки. Рукописи творів поетки загинули разом із нею, десь за моторошними стінами нацистського гестапо у лютому 1942 р. Копії ж збереглися в учасників підпілля, а згодом вони перевезли її поезію на еміграцію. Там і побачила світ перша поетична збірка Олени Теліги «Душа на сторожі» (1946).

21 липня 1906  – Олена Теліга (у дівоцтві – Шовгенева) народилася  в Іллінському під Москвою.

1911 – родина переїздить до Петербурга.

1918 – сім’я Шовгеневих замешкала в Києві. Батько, Іван Опанасович, став професором Київського політехнічного університету. Олена навчалася в жіночій гімназії.

Липень 1922 – Олена разом із матір’ю та братом виїздить до Чехії та оселяється у місті Подєбради. Там вступає на історико-філологічне відділення Українського педагогічного інституту.

1 серпня 1926 – Олена Шовгенева виходить заміж за українського емігранта з Кубані – Михайла Телігу.

Осінь 1929 – Олена та Михайло Теліга переїжджають до Варшави.

Грудень 1939 – Теліги перебираються до Кракова. Олена зустрілася зі своїм знайомим із Кракова – відомим поетом, археологом, членом Проводу ОУН(м) Олегом Ольжичем. Олена Теліга також вступає до ОУН, працює в культурній референтурі, готує тексти листівок і відозв, які відправляли в Україну.

Липень 1941 – Олена Теліга разом із Уласом Самчуком вирушає до України. У жовтні 1941 р. вона потрапила до Києва.

21 лютого 1942 – Олену Телігу разом із чоловіком Михайлом та соратниками розстріляли нацисти в Бабиному Яру.

«Поклавши на себе вінок мучеництва, Олена Теліга стала символом перемоги духу над матерією, ідеалу над тиранією, відваги над інстинктом самозбереження. Стала свідченням, що той, хто кличе до сповнення обов’язку, сам його вміє сповнити». Олег Жданович (Штуль)

Підготувала Вікторія Яременко

Читайте також:

Олена Теліга: "Життя - це боротьба, а боротьба - це справжнє життя"