Два роки тому, 19 січня 2014-го, український протест вперше в новітній історії перейшов до силового протистояння. Під час дискусії, що проходила в рамках проекту «Історія: (не)засвоєні уроки», говорили про події дворічної давнини та переломний момент Революції гідності з перспективи трьох українських Майданів – Революції на граніті 1991-го, Помаранчевої революції 2004-го та Євромайдану зими 2013-2014-го.

Серед учасників – Володимир Гонський, публіцист, письменник, музикант, поет, ведучий сцени Майдану; Андрій Гусак, громадський діяч, юрист; Катерина Чепура, театральна режисерка, активістка Громадянського руху «Відсіч»; Андрій Бондаренко, член УНА-УНСО; Юлія Пішта – громадська активістка, волонтерка.

Модерувала дискусію координатор проекту Українського інституту національної пам’яті «Майдан: усна історія» Тетяна Ковтунович. В аудиторії також було чимало учасників Революції гідності, чиї спогади вже зафіксовані в рамках проекту, а також опубліковані у виданій Інститутом книзі «Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності». Опісля дискусії відбулася презентація книги для присутніх, які мали змогу отримати примірник видання (прем’єрна презентація книги відбулася у Києві у листопаді 2015-го; також її можна прочитати он-лайн або ж завантажити за посиланням).

Фото Андрія Шматова

Одне із головних питань, що виникло під час дискусії, – чи можна було уникнути силового протистояння в січні-лютому 2014-го.

«Ще з першої ночі Майдану, з 21 на 22 листопада 2013 я зрозумів, що ми маємо справу не з Януковичем та його мафією, а з кривавою російською імперією та її методами. Рівень брутальності з боку так званих правоохоронних органів із перших днів свідчив, що це щось абсолютно інше», – зазначив Володимир Гонський, кажучи, що, на його думку, силового протистояння було не уникнути.

Фото Андрія Шматова

«Революція 2013-2014 була найскладнішою, наймужнішою та найсправедливішою, перш за все тому, що там пролилася кров. До цього ми в нашій новітній історії таких революцій не мали, – переконаний Андрій Гусак. – У 1990-му році, під час Революції на граніті, ми говорили, що якби нам 500 відчайдухів, які не бояться померти за країну, ми б зробили революцію. В останній революції такі люди були. Це не була війна з Януковичем, це була війна з 300-літнім російським пануванням. Це складна війна, вона триває, ми в ній ще не перемогли. Але ми не повинні опускати руки й не повинні зникати громадські ініціативи».

«Ми перемогли не силою, а жертовністю. Якби суспільство не велося провокації Кремля, ми могли б уникнути смертей і, можливо, нинішньої війни, – зазначила Катерина Чепура. – Політиками відповідна робота пророблена не була, а тому ми отримали крик відчаю народу й страшні наслідки на сьогодні».

Фото Олександра Тимошенка

Суспільство залишається чутливим до теми силового протистояння на Майдані, тому під час розмови прозвучало чимало ремарок та запитань із залу. Запис дискусії можна буде переглянути найближчим часом. Її підсумком можуть стати слова Володимира Гонського: «Поки ми не навчимося щоденно, щосекунди, в кожній одиниці часу й простору творити Україну – Майдани повторюватимуться».