Радянська армія вступила на угорську землю 1944-го. Під її контролем були створені нові органи державної влади. А вже у 1947-1948 роках Угорська партія трудящих, яка виникла внаслідок об'єднання Комуністичної партії Угорщини з Угорською соціал-демократичною партією, остаточно встановила свою диктатуру в країні. Очолив її Матяш Ракоші – "кращий учень товариша Сталіна".

Попри те, що на парламентських виборах УПТ взяла всього 70 місць із 409-ти, з допомогою терору вона нейтралізувала своїх політичних опонентів. Всі інші партії були заборонені. Почалася націоналізація банків і промисловості, насильницька колективізація сільського господарства, запроваджено п’ятирічні плани. Рівень життя угорців став стрімко падати.

Після смерті Йосипа Сталіна, на хвилі певної десталінізації уряд очолив реформатор Імре Надь. В Угорщині настала відлига. Але ненадовго. 18 квітня 1955 року Імре зняли з посади та виключили з партії. Повернення до попереднього жорсткого режиму викликало обурення в суспільстві.

БУДАПЕШТ. 23 ЖОВТНЯ 1956

Цього дня студентський марш протесту із загальнодемократичними вимогами переріс у величезну 200-тисячну демонстрацію. Було зруйновано 25-метровий пам’ятник Сталіну, почалося збройне протистояння між демонстрантами та Службою угорської держбезпеки. Спалахнула угорська антитоталітарна революція, під час якої угорці намагалися скинути деспотичне ярмо СРСР.

Залишки пам’ятника Сталіну. Фото: argumentya.com

Намагаючись втихомирити заворушення, вночі 24 жовтня Імре Надя знову призначили керівником уряду. А вранці розпочалося перше введення в країну радянських військ, які захопили найважливіші об'єкти в угорській столиці. На вулицях Будапешта з'явилися барикади. Зав’язалися бої з регулярними частинами. У районі кінотеатру «Корвін» повсталим за допомогою залучених підрозділів угорської армії вдалося створити потужний центр опору. Перехід значної частини угорських військ на бік революціонерів суттєво ускладнив завдання радянських військ із придушення збройного повстання.

А після розстрілу радянськими військами демонстрації на площі перед парламентом 25 жовтня спротив поширився по всій країні. Основу повсталих становили робітники, інтелігенція, селяни. Повсюдно виникали студентські, робітничі, військові революційні комітети та ради.

28 жовтня Імре Надь пристав на бік революції. Він оголосив про припинення вогню та початок переговорів щодо виводу радянських військ. 1 листопада 1956-го уряд Імре Надя надіслав до генерального секретаря ООН ноту про вихід Угорщини з Варшавського договору і заяву про нейтралітет, прохаючи розглянути це питання на засіданні Генеральної Асамблеї та забезпечити захист її чотирма членами Ради Безпеки ООН. Втім, увагу світової спільноти від угорських подій відволікла Суецька криза, яку єгипетський президент Гамаль Абдель Насер скоординував із радянською стороною.

Тим часом СРСР підготувався до другої фази інтервенції. 3 листопада в місті Сольнок розпочалося формування тимчасового робітничо-селянського уряду на чолі з Яношем Кадаром, який одразу ж надіслав до радянського керівництва прохання про військову допомогу.

О 4.15 ранку 4 листопада розпочалася операція «Вихор». Будапешт зазнав авіаційного удару та піхотно-танкового нападу. Штурм міста тривав чотири дні й багато в чому нагадував штурм Берліна. Тим більше, що, як і в 1945-му, ним керували маршали Георгій Жуков та Іван Конєв. Прем’єр-міністр Імре Надь та члени уряду сховалися в посольстві Югославії, з якого вийшли лише 22 листопада під гарантії недоторканості. Однак, були миттєво заарештовані.

Танки на вулицях Будапешта. Фото: svippt.com.ua

Збройний опір робочих рад і студентських груп припинився 10 листопада. Загиблими вважаються понад дві тисячі угорських повстанців (поранено було майже 20 тисяч) та понад 600 радянських солдат.

Після придушення революції спадкоємиця Угорської партії трудящих – Угорська соціалістична робітнича партія відновила монополію у політичному житті. Уряд очолив Янош Кадар. Почалися масові арешти. Загалом репресій зазнали близько 35 тисяч осіб і майже 200 тисяч угорців емігрували з країни. Імре Надя розстріляли 1958-го.

За придушення угорської революції маршал Жуков отримав четверту зірку Героя Радянського Союзу, Іван Конєв – орден Леніна, а Іван Сєров – орден Кутузова 1-го ступеня.

У 2011-му парламент Угорщини ухвалив закон про притягнення до відповідальності осіб, причетних до придушення революції 1956-го, що кваліфікується як злочин проти людяності без строку давності.

Підготував Сергій Горобець