Відкрила слухання перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко. Серед учасників слухань – Президент України Петро Порошенко, Президент Держави Ізраїль Реувен Рівлін, члени уряду, священнослужителі, дипломатичний корпус, народні депутати України, представники національних товариств та діаспори, іноземні гості, правозахисники, науковці та дослідники Голокосту. Усі присутні вшанували пам'ять жертв Бабиного Яру хвилиною мовчання.

До учасників слухань звернулися член Комісії з увічнення пам'яті жертв Бабиного Яру та голова Асоціації праведників народів світу Софія Ярова, голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, діяч українського єврейського руху Йосиф Зісельс, президент Світового конгресу українців Євген Чолій. Публікуємо фрагменти з виступу голови Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича.

"У системі СРСР – Третій Райх злочини одного режиму провокували чи посилювали злочини іншого, або служили виправданням власних злочинних дій. Інформація про масову голодну смерть українців в 1933 році була використана Адольфом Гітлером під час його передвиборчої кампанії весною цього року для залякування німецьких виборців. В результаті він отримав більшість голосів, що дозволила йому зосередити в своїх руках усю повноту влади і приступити до реалізації власних злочинних планів, зокрема винищення євреїв. Масові розстріли нацистами на окупованих територіях радянська пропаганда використовувала  для приховування власних злочинів, – наголосив Володимир В'ятрович. – Бабин Яр теж став  ілюстрацією таких  відносин між двома тоталітарними режимами. Знищення радянською владою центральної частини Києва після відступу стало приводом для нацистів для реалізації тут плану з "остаточного вирішення єврейського питання" – у вибухах звинуватили євреїв і їх масові розстріли представили як покарання. Але важливіше, що знищення Хрещатика створило жахливу атмосферу паралізуючого страху у місті, яка зробила можливим злочин нацистів".

Читайте також історичну довідку про масові розстріли у Бабиному Яру упродовж вересня 1941 – вересня 1943-го.

"Радянська влада, вважала що поховані у Бабиному Яру не варті пам'яті – адже це євреї, яких підозрювали в нелояльності до влади, пам'ять яких про Голокост живила антирадянський сіонізм. Це військовополоненні, які потрапивши до рук ворога ставали зрадниками. Врешті це українські націоналісти, які згідно радянської пропаганди були колаборанти, а отже не могли бути жертвами нацистів, – зазначив історик. – Радянська влада робила все можливе аби затерти пам'ять про Бабин Яр. Врешті спроби приховати злочин стали ще одним злочином, який забрав життя сотень людей. Знищення Бабиного Яру призвело до Куренівської катастрофи у 1961-му".

Проте вбити людську пам'ять неможливо.

Фрагмент експозиції "Смертельний шлях" у Національному музеї історії України у ІІ світовій війні. 

"Розвал Радянського зробив можливим суспільні обговорення раніше табуйованих тем, серед них і Бабиного Яру. Врешті можливим стало вшанування його жертв. Численні громадські ініціативи вилилися у спорудження тут різних пам'ятників. Сьогодні їх у Бабиному Яру понад тридцять. Неможливість тривалий час говорити про свій біль призвела до непотрібного  змагання між нащадками його жертв за те, чиї страждання були більшими.

Настав час зупинити ці суперечки, зрозуміти що Бабин Яр є водночас символом Голокосту та братською могилою інших жертв нацизму. Зрозуміти, що пам'ять про вбитих євреїв не зневажається вшануванням вбитих там українців та ромів. Що це унікальне місце, де однаково доречними будуть монументи у вигляді єврейської менори, циганської кібітки та пам'ятника Олені Телізі. Що всі разом вони нагадуватимуть  майбутнім поколінням про вчинені тут злочини. Злочини нацистів – вбивство понад ста тисяч людей та злочин  комуністів  –  забуття убитих. Обидва злочини, які не повинні повторитися".

Запис першої та другої частин слухань: