Учений, літературознавець, політичний та державний діяч, публіцист. Сергія Єфремова часом називають "хрещеним батьком" Української Народної Республіки: вважається, саме він запропонував і використав назву УНР. А ще Єфремов був найбільш плодовитим публіцистом свого часу.

Один із творців Української демократичної партії (1904). Активно займався політичною діяльністю за часів Російської імперії. За виступи на захист української національної культури його неодноразово арештовувала російська влада.

У 1917-1918 роках – заступник голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського, Генеральний секретар міжнаціональних справ в уряді УНР. Очолював Українську партію соціалістів-федералістів.

Перший склад Генерального Секретаріату України, 1917 рік. Сергій Єфремов у першому ряду другий праворуч. Фото з Центрального державного кінофотофоноархіву України

Після взяття Києва російськими військами Муравйова пророче написав: «Нема жодного сумніву, ще трохи – небагато мине часу, як ці люди зруйнують усе, що тільки підлягає руйнації, і тоді одійдуть, звідки й винирнули – тобто в належну їм безвість. Тільки поправляти, що вони напсували і ще напсують, буде надзвичайно важко…»

Тоді ж написав знаменитого відкритого листа синові Михайла Коцюбинського й головнокомандувачу окупаційних військ Юрію Коцюбинському: «Пане Коцюбинський! Серед імен, власники яких нахвалялись обернути Київ, – це серце України й красу землі нашої, – в руїну, зробити з його купу гною й грузу і почасти нахвалки свої справдили, – одне ім’я спиняє на собі увагу, від одного найбільшим жахом віє. Це ваше, пане Коцюбинський, ім’я. Морально нам байдуже, що робили з Києвом ваші товариші. Але не однаково нам, що серце України в залізних лещатах здушила людина, яка носить прізвище – Коцюбинський…»

Після встановлення радянської влади залишився в Україні. Змушений був переховуватися. 1921-го Сергія Єфремова амністували на прохання Всеукраїнської академії наук. Він повертається до інтенсивної наукової діяльності. До 1928 року, коли розпочалося наступне переслідування Єфремова, – віце-президент ВУАН.

Відчував, що влада розправиться з ним. «Каятись не буду, отже перспектива виявляється: мандрівочка, і мабуть неблизька, пахне», – написав у щоденнику Єфремов наприкінці 1928-го. Невдовзі був заарештований та звинувачений у керівництві вигаданою «контрреволюційною» Спілкою визволення України.

Завжди залишався непримиренним противником більшовицького режиму. «Нещасне покоління росте, загиджене, запльоване фарисейською рукою тупоголових дурнів та розгнузданих садистів. Страшна майбутність!» – занотував Сергій Єфремов у щоденнику. І в іншому місці: «Підлішого часу не було і не буде, що ж, залишається пити отруєний келих до дна».

За фальшивими звинуваченнями в керівництві Спілкою визволення України засуджений до 10 років таборів. Помер 31 березня 1939 року у в'язниці міста Ярославль. Реабілітований 11 серпня 1989-го.

Фото часів процесу над СВУ з Центрального державного кінофотофоноархіву України.