На прикладі теми Голодомору можна і необхідно навчати та виховувати школярів. Про те, як це робити можна було почути на другій освітній конференції «Освіта-знання-дія», присвяченій викладанню Голодомору. Вона відбулася 5-7 травня 2017 року у Канадському музеї людських прав у Вінніпезі (Канада).

Місце для проведення конференції було вибране дуже вдало. Учасники мали змогу оглянути Канадський музей прав людини, адже і на конференції, і в музейних експозиціях йшлося про ті самі цінності. Учасники конференції та творці експозиції музею використовували одні й ті ж підходи та ідеї. Це власне ще раз підтверджує той факт, що сучасний музей є в першу чергу виховною та освітньою установою, в якій головні відвідувачі – це молоді люди. На жаль, таке розуміння важко приживається в Україні.

Музей має окрему експозицію про Голодомор, яка є емоційно наповненою та водночас інтерактивною. Емоційність досягається через показ 15-хвилинного документального фільму, а інтерактивність – за допомогою використання різних сучасних технологічних рішень та сенсорних екранів, які реагують на дотик за принципом роботи комп’ютерних планшетів.

Конференція була організована Дослідно-освітнім консорціумом із вивчення Голодомору (HREC) за підтримки педагогічного факультету Університету Манітоби, педагогічного факультету Університету Вінніпегу, Центру українсько-канадських студій Університету Манітоби, Українсько-канадського дослідно-документаційного центру, Національного освітнього комітету із вивчення Голодомору при Конгресі українців Канади, за участі інших українсько-канадських неурядових організацій.

У конференції взяли участь науковці, вчителі, фасилітатори, громадські активісти та представники державних освітніх структур із Канади та США. Власне робота конференції розпочалася 6 травня 2017 з доповіді Джойс Апсел (Joice Apsel) із Університету Нью-Йорку (NYU) на тему «Голодомор як кейс у викладанні людських прав та геноцидів». Проф. Апсел є також президенткою Інституту із вивчення геноцидів. Вона вважає, що у викладанні геноцидів у школі варто акцентувати увагу не лише на людських правах (human rights), але і на порушеннях людських прав (human wrongs). У своїй доповіді проф. Апсел продемонструвала деякі методи викладання Голодомору, зокрема на прикладі аналізу Декларації прав людини. Далі відбулася панельна дискусія, де вибрані доповідачі розповіли про власний досвід та поділилися конкретними практиками викладання теми Голодомору, а також розповіли про проблеми, з якими їм довелося зіткнутися.

Уся конференція була побудована таким чином, щоб дати практичні навички та поділитися власним досвідом. Конференцію продовжили майстер-класи, які були згруповані відповідно до прийнятого у Канаді поділу на початкову (elementary), середню (middle) та вищу (high) школу. Кожен учасник конференції обирав, які майстер-класи відвідати. Я вибрав вищу школу. Перший майстер-клас провела Тамара Ковальчик, яка викладає курс із тематики геноцидів для учнів старших класів у Торонто, і Голодомор є частиною цього курсу. Тамара Ковальчик покроково розповіла про те, як вона будує свої уроки та які конкретні методики та джерела використовує. Другий майстер-клас провели фасилітатор із Саскачевану Надія Прокопчук, яка представляла Освітній комітет із вивчення Голодомору при Конгресі українців Канади, та Директор освітніх програм організації «Поборюючи антисемітизм разом» (Fighting Anti-Semitism Together) Давид Катцман (David Katzman). Вони розповіли про новий онлайн-сайт про Голодомор, який є частиною ініціативи Voices into Action. Всі методики та матеріали на сайті є у вільному доступі – їх можна завантажити та використовувати.

Якщо практичні заняття виявилися найбільш корисною частиною конференції, то найбільш цікавим виступом стала доповідь професора Стенфордського університету Нормана Наймарка. В Україні він в першу чергу відомий як автор книги «Геноциди Сталіна». Доповідач розглянув тему Голодомору у широкій часовій перспективі. Він підкреслив, що геноциди траплялися повсюдно у світовій історії, і Голодомор є частиною цієї «світової історії геноцидів». Втім, Голодомор також є історією унікальною, яка може зробити внесок у розуміння природи геноцидів. Іншими словами, професор Наймарк вважає, що для кращого розуміння Голодомору необхідно порівнювати його із іншими геноцидами, а для кращого розуміння геноциду як феномену треба досліджувати Голодомор. Нещодавно професор Наймарк опублікував книгу «Геноциди. Світова історія»(Genocide. A World History). Доповідь професора Наймарка відбулася в урочистій обстановці в одному із найкращих готелів міста. Були присутні архиєпископ і митрополит Вінніпезький Української греко-католицької церкви Лаврентій (Гуцуляк), Архієпископ Вінніпегу та Середньої Єпархії, Митрополит Канади Юрій (Каліщук), представники місцевої української громади. 

Під час роботи конференції накопичилось чимало питань, пов’язаних із тим, які матеріали і джерела можна використати для викладання Голодомору у школі та де їх можна дістати. Відповідь на них дала у своїй доповіді «Найновіші освітні матеріали про Голодомор» Валентина Курилів, яка вже декілька десятиліть займається розробкою курсів із викладання Голодомору та їх впровадженням у школах Канади. Вона розповіла про нові фото- та відео матеріали із теми, дала перелік інтернет-ресурсів, де можна знайти необхідні джерела, свідчення очевидців та бібліографії, а також навчальні плани та конкретні розробки уроків. Із більшою частиною цих матеріалів можна ознайомитися на сайті Дослідно-освітнього консорціуму із вивчення Голодомору.

Останній проект Валентини Курилів полягав у підготовці уроку для мобільної класної кімнати, яка знаходиться у спеціальному автобусі, де проводяться заняття, присвячені Голодомору. В автобусі використовується сучасні технології та методики викладання, і учні беруть участь у заняттях із великим інтересом. Я був присутній на одному такому уроці учнів старших класів і переконався, що почуте на конференції дійсно працює. Більшу частину часу учні аналізували джерела періоду Голодомору, а потім відповідали на питання. Заняття було організоване так, що вчитель/ка лише скеровує загальний напрям обговорень, а головний масив інформації учні отримували один від одного, тобто вчили один одного. На занятті всіляко заохочувався розвиток навичок публічних виступів. Вчитель згадував про події в Сирії в наш час для того, щоб провести паралелі між минулим і сучасністю. Пролунала також думка, про те що геноциди починаються із порушень прав людини, одним із елементів якого можуть бути жорстоке поводження одних учнів по відношенню до інших: саме зараз у Канаді триває активна кампанія у школах проти будь-яких проявів знущань у школі.

Наразі, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), який очолює професор Людмила Гриневич, розпочав проект створення варіативного курсу для 10 класу із тематики Голодомору. Від самого початку цей курс задумувався як виховний, а отже при його розробці без залучення найкращих методик викладання Голодомору та інших геноцидів в першу чергу із Канади та США не обійтись. Спілкування із канадськими колегами, передусім Валентиною Курилів, ознайомлення із діючими методиками викладання, участь у практичних заняттях без сумніву допоможуть при розробці першого українського курсу, присвяченого Голодомору.

Віталій Огієнко для Україна модерна