Чи можлива повноцінна європейська інтеграція України без декомунізації? Безперечно, що ні. Завершення цього процесу символізуватиме цивілізаційний вибір України.

Чи можливий такий вибір у поєднанні з комуністичними принципами? Ні. Бо комунізм не передбачає альтернативи, він не сприймає іншого, він руйнує все, що протистоїть системі.

Сучасна Україна не має політичного майбутнього із залишками комуністичного минулого. Хоча б з тої причини, що в комуністичну епоху руйнувалося все українське, штучно підмінювалося «радянськими благами», а де-факто – російським шовінізмом. Навіть сьогодні він всіма своїми фібрами намагається знівелювати, перекреслити, стерти європейський шлях українського народу.

Декомунізація – це оголошення війни бутафорній демократії. Адже багато років поспіль політична еліта намагалася збудувати нове, але «забула» позбутися елементів страшного минулого. Того, що нищило людську свідомість, не сприймало особистості, а тільки масу, ділило суспільство на партократів і радянських громадян, які були лише гвинтиками для скріплення комуністичної системи.

Ось так десятиліттями формувалась псевдодемократія, де множилися нові структури, але не наповнювалися демократичними цінностями. Як виявилося, український народ зрозумів і сприйняв ці цінності швидше, аніж політична еліта. За них він віддав і продовжує віддавати своє життя. За європейське майбутнє без комуністичних ракових пухлин.

Найбільша загроза комуністичного минулого — це навіть не візуальні символи, назви міст чи вулиць, це – спотворена Голодомором, репресіями, нелюдськими знущаннями українська свідомість.

Страх і біль минулого, невизначеність майбутнього все ще не дозволяють частині українців сприйняти щось зовсім інше від комуністичного. Як наслідок – ми маємо анексію Криму та війну на сході України. Тому для мене декомунізація – це боротьба за декомунізацію свідомості. Сприйняття демократичних ідеалів та їхнє впровадження в державну практику і стане мірилом ефективності нашої роботи.

Мусимо визнати, що проведення декомунізації не є легким для нас завданням. Ми цілком усвідомлюємо відповідальність і перед українським народом, і перед світовим товариством. Ревізія минулого потрібна для того, щоб не допустити помилок у майбутньому. Без відновлення історичної правди ми завжди будемо відчувати тягар минулого, невиконаний обов’язок перед мільйонами невинно убитих українців, яких цинічно ліквідувала комуністична система.

Неможливо збудувати нове на старому та прогнилому фундаменті. Переконана, що саме втілення законів декомунізації та викорінення в Україні символів тоталітаризму створить поштовх і простір для проведення подальших реформ в освіті, культурі, економіці, боротьбі з корупцією. Декомунізація – це шлях українського народу додому, до сильної, єдиної та демократичної Європи.

Виступ Оксани Юринець на засіданні Венеційської комісії 26.01.2016. Страсбург

Опублікований на сайті журналу "Новое время"