20 квітня стартував Історичний майданчик VI Міжнародного фестивалю "Книжковий Арсенал", який розпочався дискусією «Як Чорнобиль наблизив розпад СРСР? Як впливає на Україну?»

Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, разом із письменницею Оксаною Забужко, командиром взводу радіаційної розвідки у 1986-му Сергієм Мирним та організатором першої акції пам'яті у 1988-му Олесем Шевченком говорили про те, що аварія на Чорнобильській атомній електростанції є не тільки найбільшою катастрофою в історії ядерної енергетики, але й подією всесвітньо-історичного значення, що відбулася на теренах України.

Володимир В’ятрович говорив про Чорнобильську катастрофу в контексті сотень секретних документів з архіву КГБ, з якими він ознайомився: «Архівні матеріали дають можливість відтворити шлях до аварії 26 квітня 1986 року,  і те, як радянська влада боролась із наслідками катастрофи».

«Ці документи переконали мене, що такої катастрофи, як Чорнобильська аварія не могло не бути», – наголосив Володимир В’ятрович. – «Вона стала результатом не якоїсь помилки оператора, а результатом системної помилки радянської системи як такої. Доповідні КГБ рясніють повідомленнями, що саме спорудження електростанції викликало численні проблеми: неякісні матеріали, викрадення апаратури тощо».

Володимир В’ятрович також зазначив, що через штучне пришвидшення темпів будівництва, відразу після запуску електростанції почалися численні збої в її роботі. В архівах збереглися свідчення про кілька серйозних аварій, що відбувались на території Чорнобильської  електростанції до 1986 року, про які не знали ані в Україні, ані в світі. Аварії були в 1978, 1982, 1983 та в 1984 роках.

Оксана Забужко під час дискусії говорила від імені неевакуйованих киян травня 1986 року: «Ми – ті, котрі лишилися цілий травень у радіоактивному Києві і чекали на смерть свого міста. Це відчуття незрівнянне абсолютно ні з чим. Відчуття скінченності та смертності».

«Це був кінець українського страху, кінець заціпеніння»,– додала письменниця. – «У травні 1986 року «Киев – третий за величиной город Советского Союза» був ліквідований радіацією. У травні народжувався Київ як столиця майбутньої України. Це була свідомість визволення від радянської залежності та радянського страху».

Сергій Мирний зазначив, що після Чорнобиля люди стали боятися радіації більше, ніж влади: «Коли я повернувся з Чорнобиля, ми дійсно втратили страх. Коли ми повернулися, ми вже були інші люди».

Впродовж дискусії учасники заходу не тільки згадували минуле, але й простежили вплив трагедії 1986 року на майбутнє України.

Зокрема, Сергій Мирний зазначив, що «В сучасних катастрофах, зокрема екологічних і особливо радіаційних, найбільша шкода завдається не стільки їхніми первинними радіаційними чинниками, а тим, як суспільство інформується та реагує. І це колосальний тест на здоров’я суспільства. Так було у 1986 році у Чорнобилі і так було у 2011 році в Фукусімі».

За словами Володимира В’ятровича, «Наслідки Чорнобильської аварії  відіграли колосальну роль у розвалі СРСР — вона запустила відлік до кінця СРСР». Наслідки катастрофи проявились одразу на декількох рівнях: особистісному як втрата віри людей у радянську владу, внутрішньополітичному як початок демократизації руками влади на місцях, а також зовнішньополітичному як зародження думки в головах світової спільноти, що від тоталітарного панування не сховаєшся навіть за залізною завісою.

Нагадаємо, що у центрі столиці 25 квітня відкриється документальний мистецький проект до річниці Чорнобильської аварії.

Стежте за програмою заходів Історичного майданчика VI Міжнародного фестивалю "Книжковий Арсенал"за лінком та оновленням інформації на сторінці історичного майданчика УІНП у мережі Facebook. Інформація про умови входу на територію фестивалю «Книжковий Арсенал» тут.

Партнером дискусії «Як Чорнобиль наблизив розпад СРСР? Як впливає на Україну?»  є програма академічних обмінів імені Фулбрайта в Україні.