Є злочини проти людяності, що навіки вписуються в світову історію: геноцид вірменів в Османській імперії за часів Першої світової війни і Голодомор 1932–1933 рр. в Україні, Голокост євреїв у Європі під час Другої світової війни та, звичайно ж, насильницька сталінська депортація сотень тисяч людей з політичних і етнічних міркувань. Існує чимало версій щодо дійсних мотивів Кремля стосовно примусового переселення кримських татар з їхньої історичної батьківщини – Кримського півострова до степів Центральної Азії, Сибіру й на Урал.

З усією ймовірністю для сталінського тоталітарного режиму це була багатопланова навмисна акція: тут і негативне ставлення до неросійських етносів прикордонних регіонів, й історичні образи за приниження, що Росія (Московське князівство й царство) зазнала від Кримського ханату, й таємні стратегічні плани, пов’язані з геополітичним розташуванням Криму.

Депортовані Криму – жителі сіл Отузи та Шелен, м. Красновишерськ,

Молотовська обл., 1948 р.

Безумовно, з наближенням великої війни в Європі Радянський Союз швидко занурювався в стан біфуркації (латинською мовою «роздвоєння»), коли суспільство мало розділитися в ставленні до репресивного режиму влади. Одна його частина підтримувала існуючий режим, а інша становила альтернативну силу. Враховуючи традиційно негативну позицію кримських татар щодо радянської влади, остання робила все, щоб не зазнали послаблення її позиції й не були підірвані жодним чином на околицях.

Тому дедалі жорстокішими ставали засади кремлівської позиції щодо окремих націй і народностей, які виступали тією чи іншою формою проти репресивного режиму. Це обґрунтовувалося ситуацією, що склалася, а також безпосередньо власне війною, персоніфікованим у багатьох випадках характером репресивної державної національної політики. Серед заходів „покарання” неслухняних і неблагонадійних етносів усякчас використовувалася й депортація. В усякому випадку, кримські татари не були просто виселені – вони зазнали навмисного створення таких умов життя, що були розраховані на повне чи часткове фізичне й моральне винищення народу з тим, аби про нього забувся світ, а всі власне кримські татари стали манкуртами й забули про те, до якого роду-племені вони належать і в жодному випадку не розраховували на повернення до рідних країв. Це і є справжній геноцид.

Повний текст статті доктора історичних наук Володимира Головченка читайте в розділі Крим у період Другої світової війни та перше післявоєнне десятиліття