Коли біда приходить на твою землю, на її захист стають усі, хто вміє тримати зброю. Так було в усі часи. Так є і нині, коли на східних рубежах разом з чоловіками воюють і жінки. Саме вони стали героями нової книги письменниці і воєнної кореспондентки Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси». Презентація книги відбулася 11 грудня в Національному музеї української літератури.

До книги увійшли спогади 25 жінок-воячок, які брали і продовжують брати участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів. Серед них – як відомі блогерки і журналістки Олена Білозерська та Лєра Бурлакова, росіянка Юлія Топола із «Айдару» (позивний Валькірія), так і не настільки відомі широкому загалу імена. У мирному житті вони мали інші професії, а тут довелося з нуля освоювати фах кулеметниці, медика, мінометниці, снайперки та ін.

«Знаєте, в чому полягає відмінність між чоловіками і жінками-снайперами (та, мабуть, не тільки снайперами, у спорті те саме)? Якщо чоловік видихся – йому треба час відновитися, заспокоїтись, відпочити. Якщо жінка – у неї незбагненним чином відкривається друге дихання. Це якась загадка природи, але це так», – розповідає в книзі снайперка Юлія Матвієнко (позивний Білка).

Назву книзі дали слова з вірша поетки Олени Задорожної.

До книжки увійшли розповіді про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від російських окупантів, спогади про побратимів, реакцію місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни.

Сама презентація стала продовженням розмови про війну і про жінок на війні. Участь у ній, крім авторки, Євгенії Подобної, взяли п’ятеро героїнь книги: Вікторія Дворецька (позивний Дика) та Андріана Сусак із «Айдару», Людмила Калініна з «Донбасу» (позивний Строітєль), Діана Виноградова з ДУКу (Подруга Дана) та Оксана Якубова (30-та та 54-та ОМБр). І згадували дівчата різне: і те, як уперше потрапили на війну і усвідомили, що це таки війна, і те, як доводилося відвойовувати у чоловіків право бути разом із ними, і те, як їм після повернення деякі «паркетні генерали», які «своє вже відвоювали», щиро давали поради, як швиденько зробити інвалідність «і не паритися». «Війна – вона, як лакмусовий папірець: кращих вона робить кращими, а гірших – гіршими. Часто вона кардинально змінює людей. У мене з першою хвилею мобілізації був один дядько десь за сорок, який ледь не плакав, матюкався, казав, що він за олігархів воювати не буде. Нарешті його комісували. І тут з третьою хвилею мобілізації він з’являється знову. Питаю: «Що сталося?». А він каже: «У мене сина з другою хвилею мобілізували, і він загинув. Тепер я мушу воювати, щоб інші діти не гинули», – згадувала Оксана Якубова.

Збірник спогадів «Дівчата зрізають коси» підготовлено до друку в рамках проекту Українського інституту національної пам’яті «Усна історія АТО». «Коли моя колега повернулася з АТО, де була парамедиком, я був вражений не від воєнних історій, а від того, як наше суспільство мало помічає і цінує внесок жінок у майбутню перемогу. Цей проект – наш невеликий вклад у те, щоб висвітлити цей «невидимий батальйон», – розповідає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.   

Це вже п’ята книжка, присвячена російсько-українській війні. «Минає час, і багато подій починають трактуватися по-іншому, обростають легендами. І лише такі розповіді, записані з перших вуст, дають можливість зафіксувати історію такою, як вона є, і пізніше відтворити правду про події», – стверджує модератор вечора, координаторка усноісторичних проектів Українського інституту національної пам’яті Тетяна Ковтунович.

Книжка, як і інші видання Українського інституту національної пам’яті, поширюватиметься безкоштовно. Також її можна прочитати в електронному варіанті на сайті Інституту за посиланням: https://old.uinp.gov.ua/ebook/divchata-zrizayut-kosi-kniga-pro-zhinok-na-viini. Також книгу можна безкоштовно завантажити за посиланням: http://bit.ly/2BcAGPM.