16 вересня історики, правники та народні депутати провели у Верховній  Раді України підкомітетські слухання на тему «Трагедія українців Закерзоння – злочин комуністичного режиму», присвячені 70-м роковинам початку депортації українців з території Польщі.

Cлухання організували  підкомітет з питань трудових мігрантів та національно-культурної співпраці Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції та Український інститут національної пам’яті.

За результатами слухань було ухвалено резолюцію, в якій учасники  підтвердили, що депортацією у 1944–1951 роках українцям було завдано непоправних матеріальних, людських і моральних втрат, знищено цілий пласт духовної і матеріальної культури, а також засудили політику колишніх комуністичних антинародних режимів Радянського Союзу і Народної Республіки Польща щодо масової депортації українців з їх споконвічних земель.

Вступне слово виголосив Голова підкомітету, народний депутат України від ВО «Свобода» Олег Панькевич. «За роки незалежності Україна, Польща, інші держави та міжнародні організації досі не засудили депортацію українців. Вшанування цих роковин – це нагода заявити про засудження людиноненависницьких практик тоталітарних режимів ХХ століття. Тема депортації українців у 1944–1951 роках і досі належно не висвітлюється в інформаційному просторі. В Україні до сьогодні немає закону, який захищав би права та гідність депортованих, забезпечував збереження для нащадків пам’яті про ті трагічні події. Немає належної міждержавної політики з Республікою Польща щодо збереження культурної спадщини депортованих українців на їхніх історичних землях», – зазначив Олег Панькевич.

Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович: «Пам'ять про сотні тисяч депортованих з Польщі українців досі не стала частиною суспільних уявлень про наше минуле. В Україні немає пам'ятників жертвам цієї трагедії, не визначено Дня вшанування пам'яті жертв депортації. Досі головним інструментом збереження пам'яті про цю трагедію є лише громадські організації, які складаються з самих депортованих чи їх нащадків. Сподіваюся, що слухання в парламентському комітеті стануть початком  розгляду цієї проблеми на державному рівні».

Учасники підкомітетських слухань звернулися до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, Українського інституту національної пам’яті та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування із такими пропозиціями:

• Ініціювати підготовку за участю вчених дослідників, правників, громадських організацій, які об’єднують депортованих українців Національної доповіді про депортацію та етнічні чистки українців, організовані колишніми комуністичними режимами Польської Народної Республіки і Радянського Союзу в 1944–1951 рр.
• Ініціювати проведення міжнародного розслідування та на основі існуючих документів і свідчень виробити неупереджену оцінку ходу і наслідків масової депортації українців, здійсненої колишніми тоталітарними режимами.
• Провести парламентські слухання щодо проблем депортованих українців.
• Підготувати та ухвалити необхідні закони та прийняти інші нормативно-правові акти, які б сприяли розв’язанню Україною найболючіших проблем, породжених депортацією, зокрема відновленню історичної справедливості, визначенню правового статусу депортованих, поновленню їх права на відшкодування моральних і матеріальних збитків.
• Забезпечити дослідження та розповсюдження інформації про депортації комуністичними режимами сотень тисяч українців у XX столітті на всіх рівнях українського суспільства, особливо серед молоді, а також держав – членів Європейського Союзу.
• Ініціювати встановлення в Україні Дня пам’яті депортованих на спомин мільйонів людей, які були депортовані, та які стали біженцями протягом останніх 100 років, щоб нагадувати майбутнім поколінням про страхіття війни та воєнних конфліктів, злочини комуністичних режимів.
• Ініціювати встановлення у Києві Меморіалу Пам’яті українцям, які загинули під час депортації та етнічних чисток, вчинених колишніми комуністичними   режимами Радянського Союзу і Польщі в 1944–1951 роках.
• Скласти офіційні списки жертв депортації по регіонам України та списки місць увічнення пам’яті і поховання українців, які загинули або були закатовані на території Польщі та забезпечити за необхідності їх відбудову, впорядкування і підтримання в належному стані.
• Відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про збереження місць пам’яті поховання жертв війни і політичних репресій, на міждержавному рівні вирішити питання:

– збереження місць пам’яті і поховань загиблих та закатованих українців на території сучасної Польщі;

– безвізового перетину депортованими українцями та їх нащадками українсько-польського кордону з метою відвідання місць пам’яті і поховань українців.

Нагадаємо, що Український інститут національної пам’яті підтримав ініціативу громадських організацій депортованих українців «Холмщина» та «Лемківщина» і долучився до проведення низки заходів присвячених 70-й річниці початку депортації українців з території Польщі. 9 вересня, в день підписання в Любліні таємного Договору між Урядом Української РСР та Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР, біля Пам’ятного хреста жертвам сталінських репресій 30-50-их років за участі Інституту відбулася акція вшанування пам’яті жертв депортацій. В той же день УІНП оприлюднив заяву з нагоди 70-ї річниці початку депортацій українців та поляків.