“Конструктор пам'ять: як не загратися” - лекцію з такою назвою прочитав радник голови УІНП Олександр Зінченко 18 вересня у місті Святогірськ.

Слухачі лекції у Святогірську

Під час виступу він звернув увагу на кілька популярних міфів, пов’язаних із декомунізацією. Наприклад: “Навіщо потрібно перейменовувати вулиці? Це ж наша історія!”

“Перейменування радянських назв вулиць не є самоціллю, не може бути змін на краще без розрахунку із тоталітарним минулим, - зауважив Олександр Зінченко. - Перейменування відбуваються на підставі Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки».

Обидва тоталітарних режими знищили в Україні за різними оцінками від 14 до 16 мільйонів людей.

Цим Законом Український народ посередництвом свого Парламенту стверджує неприйнятність будь-яких тоталітарних практик для української держави: вбивати людей не можна ані з класових, ані з расових, ані з будь-яких інших причин.

Символи тоталітарних режимів, а також такі елементи пропаганди як назви вулиць, парків, самих населених пунктів, пам’ятні знаки та пам’ятники мають бути прибрані з громадського простору.

«Залишити усе як є» було б непослідовністю: засуджувати тоталітарний режим, але уславлювати у публічному просторі імена його провідних діячів.

Що стосується твердження «це наша історія». Проблема полягає в тому, що надто часто радянська влада приховувала ганебні сторінки свого минулого, а це значить що ці приховані колись сторінки історії треба тепер відкривати.

Наприклад, Петро Войков ушанований в назвах вулиць у містах Сміла, Житомир, Харків, Полтава, Бердичів, Чернігів, Фастів, Умань, Новоград-Волинський та багатьох інших. Донедавна у Херсоні його ім’ям називалася кондитерська фабрика.

За радянських часів він вшановувався як видатний діяч революційного руху із партійною кличкою «Інтелігент» та радянський дипломат, що був вбитий у Варшаві «білогвардійцем».

Про участь Петра Войкова у вбивстві родини останнього російського царя за радянських часів не повідомлялося.

Відомо, що Войков особисто багнетом добивав дівчат: Анастасію (17 років), Марію (19 років), Тетяну (21 рік), Ольгу (22 роки). Войков керував і особисто брав участь у розчленуванні тіл убитих, зокрема 12-річного Олексія. Зняв з пальця та вкрав перстень імператриці Олександри.

Дуже складно пояснити дітям, чому ім’я дітовбивці має бути вшановане, а не засуджене.

Непокаране і незасуджене зло зростає і відтворюється.

Саме тому перейменування вулиць, пов’язаних із тоталітарним режимом, є не самоціллю, а наслідком засудження зла тоталітарного комуністичного режиму.

Україна ніколи не збудує доброго майбутнього без розрахунку із тоталітарним минулим. Тоталітаризм і добробут несумісні”.

Слухачі добре сприйняли виступ, зазначили: багато що почули вперше.

“Важливим на лекції Зінченка для мене було розкриття таємниці декомунізації. Якщо раніше я не до кінця усвідомлювала, у чому сенс, то після цієї дискусії питань не залишилось. Цікаве викладання матеріалу та проведення паралелей із Польшею відкрило очі на те, що відбувається у нашій країні зараз”, - поділилася враженнями Ксенія Пантелєєва.

Під час поїздки на Схід Радник голови також спілкувався з місцевими активістами та консультував із питань декомунізації. Натомість жителі регіону розповіли, що перейменування посувається, і тоталітарні назви зникають з вулиць непоганими темпами.