Офіційний веб-сайт УІНП

ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"

ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"

СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"

Лонгин Цегельський - державник Соборної України

29 серпня виповнилось 140 років з дня народження Лонгина Цегельського – громадсько-політичного діяча, дипломата, юриста, журналіста, публіциста. Погляди Лонгина Цегельського на державне будівництво, місце української нації в системі міжнародних відносин не втратили своєї актуальності і по сьогодні. Тому варто звернути увагу на його життєвий шлях та діяльність з розбудови незалежної української держави.

Народився Лонгин Цегельський 29 серпня 1875 у м. Камінці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька Львівської області). Він був нащадком давніх священицьких родів – Цегельських і Дзеровичів. Всі члени родини Цегельських належали до культурно-освітньої еліти Галичини, активно долучались до громадсько-політичного життя краю. Проте найбільш відомим представником цієї родини став саме Лонгин.

Початкову освіту він здобував у Камінці. Потім навчався в Першій державній академічній гімназії у Львові, після закінчення якої у 1894 р. вступив на юридичний факультет Львівського університету. З 1898 р. проходив правничо-адміністративну практику при Міністерстві закордонних справ у Відні, а потім був направлений до посольства Австро-Угорщини у Швеції. Після повернення до Львова Цегельський захистив докторську дисертацію з питань міжнародного права.

Під час навчання в університеті Лонгин проявив себе в якості провідного діяча студентського руху, головним чином в справі боротьби за український університет у Львові. У 1899 – 1902 рр. він був членом проводу організації «Молода Україна» та одним із редакторів однойменного журналу, на сторінках якого пропагував ідеї української незалежності. Крім того, Лонгин Цегельський виступив організатором з’їзду українських студентів у Львові (1899), одним із ініціаторів студентських виступів у Львівському університеті (1901) тощо.

Зліва праворуч: Іван Боберський, Дмитро Вітовський, Лонгин Цегельський

Важливе значення для розуміння політичних поглядів Цегельського мав загальний з’їзд українського студентства 1899 р. у Львові. Тут він виголосив реферат, в якому обґрунтував ідею самостійності України. Він наголошував, що національна держава – це обов’язкова форма і перша підвалина добробуту й культури нації, запорука її подальшого розвитку; без національної держави всі намагання поневолених націй стати на один рівень з іншими будуть неможливими.

Тому вихід один – створити власну самостійну українську національну державу в етнографічних кордонах, тоді всі капітали служитимуть українському народові, його економічному і культурному піднесенню. Також в рефераті наголошувалося на необхідності єднання галичан та наддніпрянців. Ці погляди Цегельського отримали свій розвиток та практичну реалізацію під Української революції 1917 – 1921 рр.

Протягом першого десятиліття ХХ століття Лонгин Цегельський долучається до громадсько-політичного життя Галичини, встановлює зв’язки з політичними діячами з Наддніпрянської України. У 1901 р. вийшла друком його книга «Русь-Україна і Московщина-Росія», що мала широкий суспільний резонанс.

Належав до провідних діячів Української національно-демократичної партії (УНДП) (програма партії містила вимоги демократизації політичного життя Австро-Угорщини шляхом легальних парламентських виборів; передбачалось рівноправ’я українського і польського населення в Галичині). В 1911 – 1918 рр. від УНДП обирався депутатом до австрійської Державної ради, а в 1913 р. – послом до Галицького сейму.

В австрійському парламенті Цегельський став секретарем української парламентської репрезентації, працював у комісії закордонних справ. Виїздив з дипломатичними місіями. Так, у складі австро-угорської дипломатичної місії у 1914 р. відвідав Стамбул, Софію, Бухарест. В Стамбулі Л. Цегельський домовився про перевидання своєї праці – «Русь-Україна і Московщина-Росія». Її планували нелегально пересилати для розповсюдження до Наддніпрянської України.

У роки Першої світової війни Цегельський був членом усіх провідних українських організацій Галичини: Головної української ради, Загальної української ради, Бойової управи УСС, Союзу визволення України.

Виголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР на Софійській площі 22 січня 1919 р.

18 жовтня 1918 р. він увійшов до складу Української Національної Ради ЗУНР. В новоутвореному уряді Західноукраїнської Народної Республіки Лонгин Цегельський став державним секретарем (міністром внутрішніх справ). Особлива заслуга Цегельського на посаді голови секретаріату внутрішніх справ полягала у формуванні жандармерії. В грудні 1918 р. було набрано групу із 1200 українських жандармів, у яких він особисто приймав присягу.

В січні 1919 р. Лонгин Цегельський склав із себе повноваження секретаря внутрішніх справ, фактично очоливши Секретаріат закордонних справ ЗУНР. Під його керівництвом відбулось дві важливі події: організація Державного секретаріату закордонних справ і закордонних представництв та проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР у Києві.  

Саме Лонгину Цегельському, який був у складі галицької делегації, випала історична місія вголос зачитати на Софійській площі 22 січня 1919 р. текст Акту Злуки українських земель.

Після цієї знаменної події Цегельський став одночасно заступником міністра закордонних справ УНР в Києві (міністром був В. Чехівський). Втім, це призначення мало радше номінальний характер, оскільки єдиної зовнішньої політики УНР та ЗУНР не проводили.

Як досвідчений дипломат він брав участь в закордонних місіях українських делегацій. Однак Цегельському не вдалось заручитися міжнародною підтримкою та домогтись визнання країнами Антанти молодої західноукраїнської держави, тож він йде у відставку та виїжджає за кордон.

Лонгин Цегельський

Протягом 1920 – 1921 рр. Лонгин Цегельський був представником уряду ЗУНР в США, і в подальшому залишився тут жити. У США він активно займався публіцистичною діяльністю, був редактором часописів «Український Вісник», «Шлях», «Америка». У 1937 р. видав монографію під назвою «Митрополит Андрей Шептицький». Він є автором спогадів «Від легенди до правди».

Постать Лонгина Цегельського належить до когорти видатних діячів українського державотворення ХХ ст., які відзначились патріотизмом, ораторськими здібностями та активною державно-політичною діяльністю. Він був у постійному пошуку діалогу між наддніпрянськими та галицькими лідерами на шляху до проведення спільної політичної лінії. Ідеалом державного утворення для Лонгина Цегельського була добре керована держава, побудована на дисципліні та законності.

Олена Гуменюк – співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук.