Український інститут національної пам’яті та Фонд збереження історії Майдану вже упродовж 1,5 р. по всій країні збирають спогади учасників Революції гідності. У Львові запис у рамках проекту розпочався у липні 2015 р. на базі Львівської обласної державної телерадіокомпанії.

Запис інтерв’ю з художником, реставратором, іконописецем, «Щитом Майдану» 
Левом Скопом  
(зліва направо Лев Скоп, Олена Лукачук)

Координацію записів здійснює історик, кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка Галина Боднар. Співкоординаторкою записів є історик, кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів) Олена Лукачук. Асистентами під час записів інтерв’ю стали студенти спеціалізації «новітня історія України» історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Ірина Деревчук та Марта Дармограй.

Жителі Львівщини були активними учасниками подій осені 2013 р.–зими 2014 р. у Києві, жертвували чималі кошти на потреби мітингуючих. З огляду на широку базу потенційних респондентів збір свідчень планується здійснювати за наперед визначеними квотами: студенти, громадські активісти, політики, волонтери, священики, медики, журналісти, блогери і представники львівських ЗМІ та інші.

 

Запис інтерв’ю з ведучою Львівського Майдану, студенткою Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка Ольгою Лозинською 
(зліва направо Марта Дармограй, Ольга Лозинська)

Спогадами про пережите вже поділилися о. Михайло Димид (парох Майдану, викладач Українського католицького університету), о. Пантелеймон (Михайло) Саламаха ЧСВВ (Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні), Лев Скоп (художник, реставратор, іконописець, «Щит Майдану»), Олег Канівець (громадський діяч, політик, народний депутат України VII скликання, голова благодійного фонду «Добре серце»), Євген Филипець (студентський мер Львова), Павло Бакунець (громадський діяч, політик, в.о. міського голови Яворова (Львівська обл.), Михайло Галущак (громадський діяч, боєць батальйону особливого призначення «Січ»), ведучі Львівського Майдану Уляна Мороз (режисер-постановник Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича, режисер Майстерні «Мистецький простір») і Ольга Лозинська (студентка Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка), волонтерки зі Стрийщини Оксана Кузло та Наталія Олійник. 

 

Після інтерв’ю з Михайлом Галущаком, громадським діячем, бійцем батальйону особливого призначення «Січ»
(зліва направо Олена Лукачук, Михайло Галущак, Галина Боднар)

Розповіді оповідачів засвідчують індивідуальне розуміння Майдану у двох площинах: як масового явища, пов’язаного із волевиявленням більшості проти існуючих порядків у країні, а також як особистий злам поглядів, узалежнених відчуттями обов’язку перед нащадками за їх майбутнє в Україні. Окремою складовою виступає просторове бачення протестних акцій, стирання активних і не менш важливих публічних заходів у регіонах критерієм «столичності» («У Миколаєві просто не було що робити» (з інтерв’ю з Михайлом Галущаком, зап. 13 липня 2015 р. у Львові); «Щовечора на центральній площі нашого міста Яворова ми з усіма бажаючими збирались на вечірню молитву, а потім готували передачі на Київ: збирали одяг, їжу, кошти, відправляли людей» (з інтерв’ю з Павлом Бакунцем, зап. 14 липня 2015 р. у Львові) «Я відразу розумів, що треба їхати на Київ, бо лише там ми щось зможемо зробити» (з інтерв’ю з Левом Скопом, зап. 3 серпня 2015 р. у Львові), як всеукраїнського центру спротиву, що сприяло перебуванню у Києві значної кількості львів’ян та жителів області. «Причому найбільш талановиті активісти відразу їхали до Києва, їх поглинала столиця, але Львівський Майдан мав теж бути, він допомагав і таки допоміг…» (з інтерв’ю з Уляною Мороз, зап. 4 серпня 2015 р. у Львові).

 

Всі респонденти однозначні в твердженні, що Майдан був насамперед духовним і це визначило його результативність: «Перша порада була така…, що Майдан має мати місце в серці кожного з нас. Якщо цей протест і це стояння, і евентуальні наслідки цього будуть перенесені в серце. Якщо ми з цими ідеями будемо жити в першій мірі для себе, тоді воно має сенс… Ціль моя була, щоб Служба Божа була на великій сцені Майдану. Я чотири дні готував ту Службу Божу. Ви знаєте Служба Божа, то виглядає так просто…, але то є тисячу деталей… Це був потужний духовний підйом. І від того моменту Церква в різних своїх видах була повноцінною частиною Майдану і однією з основ Майдану. …Різні люди з різних кутків України і навіть з поза України, з різних релігійних походжень і навіть людей, які не вірять в Бога, які себе вважають атеїстами, навіть вони відчували якийсь поклик…, бо вони є однією духовною спільнотою на Майдані» (З інтерв’ю із о. Михайлом Димидем, зап. 27 липня 2015 р. у Львові).

 

о. Михайло Димид, парох Майдану, викладач Українського католицького університету

Більшість опитаних вважає Майдан незакінченим, вбачаючи його продовження у збройному конфлікті на сході України, що обумовлює складність об’єктивної оцінки подій листопада 2013 р. – лютого 2014 р. Записи свідчень про Майдан є затребувані, як і життєві історії оповідачів, які після пережитого стали активними волонтерами й допомагають воїнам-учасникам антитерористичної операції на сході України.