Тяглість державотворчих процесів на території України від часів Київської Русі – важливе підґрунтя існування нинішньої незалежної української держави. Європейський вибір, що його зробив Володимир Великий, визначив майбутню долю всієї Східної Європи і сучасної України зокрема.

 

Завдяки Указу Президента № 107/2015 «Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого – творця середньовічної європейської держави Руси-України», Україна відзначить 1000-у річницю з дня смерті Володимира. Вшанування пам’яті київського князя на державному рівні – важливий крок на шляху відродження національної пам’яті Українського народу.

 

Значення Володимира Великого в українській історії

 

Діяльність князя Володимира Великого призвела до «європеїзації» Київської Русі – держава посіла своє місце нарівні із сусідами в міжнародних стосунках та долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору.

 

Головними елементами спадку князя Володимира Великого є:

 

а) запровадження християнства в якості державної релігії:

 

- нівелювання родоплемінних культурно-релігійних особливостей та впровадження єдиного для держави «морального кодексу» – християнського віровчення; 

 

- створення можливості для укладання рівноправних угод із сусідніми християнськими правителями, зокрема – династичних шлюбів;

 

- будівництво першої кам’яної церкви на Русі – Десятинної;

 

- укладання «Церковного Уставу Володимира» – першого писемного джерела церковного права, що визначав юрисдикцію церковних судів, порядок виплати десятини та функціонування лікарень та паломницьких будинків.

 

б) перетворення ранньої Русі на повноцінну державу:

 

- початок карбування власної монети («златників» та «срібників») не тільки в якості платіжного засобу, але й для політичного «маркування» оподаткованої території;

 

- вміщення на монетах княжого родового знаку – «тризубу Володимира», – що сьогодні є гербом України;

 

- упорядкування системи мір та ваги із церковним наглядом за ними;

 

- запровадження кириличної писемності, без якої неможливе функціонування державного апарату;

 

- створення перших шкіл, зокрема при Десятинній церкві, де навчалися 300 дітей;

 

- початок зовнішньополітичних відносин із сусідніми державами (Польщею, Угорщиною, Чехією та Візантією – з останньої походила дружина Володимира Анна);

 

- закладання нових міст на недавно приєднаних та прикордонних територіях Русі.

 

Рекомендації 

 

1. Змагання в інформаційному полі з РФ за «спадок Володимира» за допомогою аргументів щодо виключно «української» приналежності князя виглядають безперспективним, набагато продуктивнішим є підкреслення європейського вектору орієнтації Русі за Володимира та тривалість його спадку до сьогодні – християнства, писемності та тризубу.

 

2. Основний наголос у візуальній складовій кампанії з вшанування Володимира Великого має бути зроблений на тотожності княжого знаку Володимира, зокрема на монетах, із сучасним українським гербом.