Професор Ґжеґож Мотика. Фото Zaxid.net

Комуністична влада використовувала в пропаганді стереотип українця-вбивці, яким позначали не тільки винуватців різанини на Волині, а й усіх українців-патріотів, – сказав в четвер історик Гжегож Мотика на презентації книги «Між ідеологією та соціотехнікою». 

Повідомляє портал dzieje.pl

30 жовтня у варшавському освітньому центрі Інституту національної пам’яті Польщі «Зупинка історії» ім. Януша Куртики відбулася презентація книги «Між ідеологією та соціотхнікою. Питання національних меншин в діяльності комуністичних влад – польський та центральноєвропейський досвід», яка є результатом міжнародної наукової конференції по цій темі (Щецин, 2012). Вона описує досвід країн в сфері впливу Радянського Союзу, таких як Польща, Чехословаччина, Угорщина, Болгарія, або таких, що раніше були частиною імперії, наприклад Грузія та Україна.

Доктор Магдалена Семчишин, співредактор книги, нагадала, що комунізм був інтернаціональною ідеологією, відмежованою від етнічних конфліктів. Тим не менше, з самого початку комуністи грали на цих конфліктах, і етнічні меншини в різних країнах були у фокусі їхнього особливого інтересу. Ярослав Сирник, другий редактор книги, сказав, що Польська Народна Республіка часто трактувала меншини як джерело загрози для держави, незважаючи на те, що після вигнання 1947 року великих груп німців і українців, Польща стала країною майже моноетнічною.  

Особливо «вдячним» об'єктом такої уваги була єврейська меншина. Пшемислав Гаштольд-Сень нагадав, що комуністична влада покликалася не тільки на поточні антисемітські настрої в суспільстві, але поширювала стереотип єврея-сіоніста. У 1968 році це призвело до антисемітської кампанії, в результаті якої з країни виїхало близько 14 тисяч поляків єврейського походження. Пізніше, як сказав Гаштольд-Сень, антисемітські стереотипи використовувалися комуністичною владою, щоб затаврувати противників партії, а у 80-х комуністичні власті намагалися представити «Солідарність» як рух, що керується євреями.

Доктор Гжегож Мотика нагадав, що комуністична влада також поширювала стереотип українця-вбивці, посилаючись на Волинську різню 1943 року. «Пропаганда ПНР ясно показувала, що існує два типи українців: хороший громадянин СРСР, комуніст та інтернаціоналіст, і злий український націоналіст, який хоче незалежності своєї батьківщини, і відтак є вбивцю. Ідентифікація українського націоналіста з вбивцею, який будь-коли готовий до злочину, була дуже сильною в комуністичній пропаганді. Цей стереотип стосувався, звичайно, не тільки тих, хто був винен у злочинах на Волині, а й усіх українських патріотів. Так говорили про Петлюру, митрополита Шептицького та інших видатних особистостей з історії України, які не мали нічого спільного із злочинами», – сказав Мотика.

«Цей стереотип підтримувався до самого кінця існування ПНР, і у 80-і роки знову стали повертатися до нього, бо в етосі «Солідарності» був також елемент примирення з українцями. З тими стереотипами ми стикаємося сьогодні, іноді кращими, іноді гіршими. Для виправлення ситуації було чимало зроблено, і саме тому так гаряче поляки вболівають за Україну в боротьбі за право бути державою, чий територіальний суверенітет вони поважають», – додав Мотика.

Голова Асоціації українців у Польщі Петро Тима погодився, що в 80-х стереотип українця-вбивці був підтриманий владою. «З наслідками цих дій українська громада бореться і по сей день», – сказав Тима.

Книга «Між ідеологією та соціотхнікою» видана Інститутом національної пам'яті.