28 квітня 2014 року у Чернігові в міській бібліотеці ім. М. Коцюбинського проведено презентацію видань у номінації «Наукова література» в рамках обласного конкурсу «Краща книга року – 2013».

Збірник документів і матеріалів «Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочин и проти цивільного населення» є спільним виданням Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, Українського інституту національної пам’яті, Пошукового агентства по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією». Ростислав Пилявець, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, – відповідальний редактор видання. Книгу представили упорядники Сергій Бутко, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, та Олена Лисенко, директор Комунального закладу «Пошукове Агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради.

Вони наголосили, що у головному розділі видання подано анотований список 63 повністю або частково знищених населених пунктів Чернігівської області. З них 33 кваліфікуються в джерелах як повністю спалені. До переліку повністю знищених населених пунктів також, на думку упорядників, правомірно віднести і 8 сіл, про які в документах вказано «спалене» або «майже повністю спалене».

Головний привід знищення населених пунктів Чернігівщини, як в Україні в цілому під час нацистської окупації, – покарання цивільного населення за дії радянських партизан. За це постраждали 57 сіл і селищ. Два села, Бобровиця і Яцево, було спалено 21 лютого 1943 р. за втечу радянських військовополонених з табору в Яцево, чотири села – Баранівка, Іванівка, Сираї, Тимоновичі – під час відступу окупантів у вересні 1943 р. Це були свідомі злочинні дії окупантів, які не можна кваліфікувати як «супутні втрати та руйнації під час бойових дій протиборчих сторін».

Упорядники розповіли про важливість включених до другого розділу 12 документів, які наочно показують масштаби та глибину трагедії знищення спалених сіл і селищ Чернігівщини окупантами. Третій розділ складено з мартирологів встановлених жертв цих бузувірських злочинів у селах Єліне Щорського району – 74 вбитих, Клубівка Ріпкінського району – 551 вбитих, Червоні Партизани Носівського району – 32 вбитих та Яцево Чернігівського району, яке з 1947 р. має назву Новоселівка, – 400 вбитих.

Історики підкреслили, що такі видання про злочини проти людяності є не тільки пам’яттю про невинно убієнних катами-карателями, а також застереження проти злочинів проти людяності в наш час у контексті російської агресії пороти України.

Друге наукове видання «Переписна книга 1666 року» представили Сергій Горобець, кандидат історичних наук, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, та Ігор Ситий, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського. Організатори видання: Український інститут національної пам’яті та Чернігівський обласний історичний музей імені В.В.Тарновського. Це другий том серії «Джерела до вивчення козацтва» (наприкінці 2011 р. світ побачила «Присяга Чернігівського полку 1718 року») і на черзі нові випуски.

Автори-упорядники зауважили, що у книзі вперше публікується повний текст унікальної пам’ятки – Чернігівської переписної книги 1666 р. Вона зберігається у Російському державному архіві давніх актів у Москві, довгий час вважалася втраченою і була віднайдена наприкінці 1980-х років, коли велася пошукова робота з нагоди відзначення 1300-річчя Чернігова. На сторінках місцевої преси та наукових видань раніше друкувалися різноманітні фрагменти цього документу, однак лише тепер вдалося видати пам’ятку у повному обсязі.

Матеріали перепису дають можливість ознайомитися з кількісним, поіменним та якісним складом населення значної частини Чернігівського полку та прилеглої території білоруського Задніпров’я.

Цікаво, відмітили науковці, що московська влада ігнорувала полково-сотенний устрій, який існував на той час в Україні, розподіляючи населені пункти за повітами і станами (наприклад, Чернігівський повіт поділявся на Кологородній та Задесенський стани). Вірогідно, саме такий адміністративно-територіальний поділ існував за доби тимчасового перебування Чернігово-Сіверщини у складі Московського царства (1500–1618 рр.).

Дослідники наголосили, що до переписної книги записували лише ті групи населення, які підлягали оподаткуванню – міщан, посполитих і бобилів. Відтак маємо, по суті, найдавніший список селян нашого регіону (більш ранній за часом реєстр 1649 р. охопив лише козацтво).

Видання, як показало обговорення на презентації, стало у пригоді як історикам й краєзнавцям, так і тим, хто шукає власні родові корені, генеалогам, шанувальникам історії.