Радянська й сучасна російська пропаганда стверджує, що командир з'єднання груп "Завихост" Юрій Стельмащук –"Рудий" здав чекістам командувача УПА-Північ Дмитра Клячківського –"Клима Савура". Однак архівні документи розповідають іншу історію.

Більше читайте у статті Сергія Рябенка.

"У районі поселення Яйно захоплений у полон командувач північною групою УПА генерал першого ступеня "Рудий". Його охорона з 17 бандитів знищена".

Це цитата з рапорту — одного з тисяч документів з архівів КГБ СРСР, що проливають світло на історію повстанського руху. Відкриті завдяки декомунізаційним законам архіви дарують дослідникам нові захопливі сюжети. Серед них — історія командира з’єднання груп УПА на Волині Юрія Стельмащука–"Рудого".

Найчастіше Стельмащука згадують як одного з повстанських командирів, який взимку 1945 року потрапив до радянського полону.

За однією з версій, під час слідства "Рудий" видав чекістам місцезнаходження командувача УПА-Північ "Клима Савура" (Дмитра Клячківського) і тим самим допоміг його знищити. За іншою, Стельмащук сам опинився у полоні через зраду, а на допитах тримався мужньо і нікого не виказав. А як же було насправді?

Як затримували "Рудого"

До поля зору чекістів "Рудий" потрапив у другій половині 1944 року. Тоді після вигнання нацистів із Волині органи держбезпеки розпочали активну боротьбу з українським підпіллям. У ній були задіяні НКВД та НКГБ. Між ними, особливо на низовому рівні, почалась конкуренція – одні скаржились на інших, звинувачуючи у спробах присвоїти чужі заслуги.

Наприкінці листопада під час чекістсько-військової операції біля села Кухітська Воля був розбитий повстанський загін. До рук чекістів потрапили документи про структуру УПА на півночі Волині.

Про знахідку начальник штабу Внутрішніх військ повідомив особисто заступника наркома внутрішніх справ Тимофія Строкача. Уже в грудні на основі здобутих документів чекісти почали розробляти план боротьби з підпіллям, у якому вперше як керівник одного із загонів УПА згадується "Рудий".

У середині січня НКВД завела на Клячківського-"Савура", Стельмащука і ще сімнадцятьох командирів УПА агентурну справу "Главари". Тим часом хворий на тиф "Рудий" із охороною та санітаркою був на півночі Волині.

У ніч із 26 на 27 січня поблизу села Яйного (зараз Піщане) Камінь-Каширського району повстанці натрапили на загін внутрішніх військ і були розбиті. "Рудого" полонили.

За версією радянської та пізнішої російської пропагандистської літератури, маршрут Стельмащука видав чекістам підпільник на псевдо "Вовк". За спогадами повстанки Галини Коханської, командира начебто зрадила його медсестра "Єва". Однак документи спецслужб спростовують обидві версії та пояснюють, що ж сталося насправді.

27 січня начальник Волинського управління НКВД Яковенко та заступник начальника штабу внутрішніх військ Старов рапортували про захоплення "Рудого" Строкачу. Той поінформував Москву та свого безпосереднього керівника Василя Рясного, який за два дні відзвітував особисто Лаврентію Берії.

Однак високе керівництво не відразу повірило в успіх підлеглих. 31 січня Москва запросила у Строкача додаткову інформацію про особисте і службове становище Стельмащука в УПА, оскільки на підставі раніше отриманих даних вважали, що командувачем "Північної групи УПА" був не він, а "Дубовий".

У відповідь телеграфували: до полону "Рудий" був командувачем групи УПА "Завихост", але допитати його внаслідок хвороби неможливо. У пізнішому документі йшлося, що "у момент затримання "Рудий" був у вкрай тяжкому хворобливому стані — хворий на тиф та поранений".

Детальніше на сайті "Історична правда"