Дошку встановили у селі Березова Лука Гадяцького району з ініціативи й коштом Спілки українських політв’язнів і репресованих у Польщі до 95-річчя із дня народження Миколи Савченка. Делегація спілки взяла участь у відкритті пам’ятного знаку.

Село Березова Лука є малою батьківщиною не лише для Миколи Савченка, хорунжого, командира 2-го Перемиського куреня УПА, але також для генерал-хорунжого, командира кінного полку Чорних Запорожців Армії УНР Петра Дяченка та його рідного брата підполковника Армії УНР Віктора Дяченка, сержанта, командира відділення 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ Олександра Пономаренка. Відтак, протягом останніх п’яти років це непересічне село стало місцем проведення історико-просвітницьких заходів: молодіжних таборів, історичних лекторіїв, кінопоказів, творчих вечорів.

Пам’ятну дошку Миколі Савченку встановили на будівлі сільської школи минулих вихідних. Участь у відкритті меморіального знаку взяли також жителі села, гості з району та інших областей.

«Якщо ми хочемо жити у сучасній, заможній та розвиненій Україні – то повинні пам’ятати, що підвалиною такої держави є ідея любові до батьківщини. Бездержавні народи дороговказом у своїй боротьбі завжди обирали патріотизм і жертовність. Єврейський народ не їхав до пустелі за високими пенсіями та соціальними гарантіями, а був керований ідеалами здобуття власної батьківщини. Якщо хочемо досягнути успіху – понад усе повинні шанувати своїх борців за незалежність, тих, хто цілковито присвятив себе Україні!» – зазначив у своєму виступі на відкритті дошки представник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд.

На відкритті також зачитали лист доньки Миколи Савченка пані Марії, яка мешкає  у Нью-Йорку. Вона подякувала за повернення пам’яті про її батька на його батьківщині й обіцяла весною відвідати Березову Луку.

Також Спілка українських політв'язнів і репресованих у Польщі подарувала школі у Березовій Луці комп'ютерну техніку.

Микола Савченко-«Байда»

Народився 20 лютого 1921 року. Випускник керамічного технікуму в Миргороді. Служив у Червоній армії, отримав звання лейтенанта.

З кінця 1943 року зголосився до  УПА, призначений командиром підрозділу  ВО-5 «Маківка»  на Дрогобиччині. У серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. 15 вересня 1944 року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян», який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.

Після зміни лінії фронту залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по теперішній Івано-Франківщині та Дрогобиччині. У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом головного військового штабу УПА на північно-східну Тернопільщину. У лютому 1946  року «Байда» був призначений командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого. У серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успішний рейд на Захід.

1948 року Старшинські Збори обрали Савченка командиром частин, що рейдували на Захід. Згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном.

Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. У громадському житті в еміграції часто використовував ще один повстанський псевдонім – Петро Миколенко, аби не постраждала родина в Україні. Під цим ім’ям був одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його головою. Заснував видавничий комітет «Літопис УПА». Помер 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).